Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
— А де ж Змія вбитого поділи?
— Еге! Кирило зробив трохи нерозумно: взяв його, спалив та й пустив по вітру попіл 10. То з того попелу й завелася уся тая погань: мошки, комарі, мухи. А якби він узяв та й закопав той попіл у землю, то нічого б сього не було на світі.
1 Це одна із найпопулярніших змієборчих українських казок, так само, як билини, прив’язана до Києва та київських князів. Без усякого сумніву, колись ця казка була поетичним сказанням і належить до найдавніших пластів нашого епосу, можливо, того, що звемо Трояновим. Змієборчі билини взяли мотиви з цього епічного шару. Обробку казки маємо вже в «Повісті врем’яних літ», де під 992 роком описується бій Кожум’яки з велетнем-печеніжином у Переяславі. Там він зветься Усмошвець (усмо — шкіра), тільки дія перенесена з Києва в Переяслав і оповідь ведеться як реальна. І там, і тут герой не велетень, а людина з велетенською силою.
2 Звістка про данину людьми (хлопцями та дівчатами) відводить нас у віддалені епохи рабовласництва.
3 Тут відбито так званий вічевий уклад у Києві. Місто мало своє управління, свою оружну силу, платило від себе данину і діставало її від підлеглих собі, князь же існував паралельно, мав свою дружину, діставав чи давав свою данину. Можна гадати, що тут відбито суспільні стосунки в Києві ще до Київської Русі, можливо, в часи залежності від хозарів.
4 Живе над Дніпром — на Подолі у Києві. І до сьогодні є в місті урочище Кожум’яки, де колись жили київські ремісники.
5 Голуби в стародавні часи виконували поштові функції. Водночас голуб є символом доброї звістки, бо саме голубка сповістила біблійному героєві Ною про те, що вони наблизилися до землі.
6 Ірод — біблійний персонаж, цар іудейський, жив у кінці І століття до нашої ери — на початку нашої ери, деспот. За біблійною легендою, умертвив немовлят у Вифлеємі, бажаючи вбити Ісуса Христа. Тут слово «ірод» вживається у переносному значенні як «жорстокий», «немилосердний».
7 Саме це місце вказує на те, що це — колишній епічний твір-пісня: до Кожум’яки приходять тричі — старі люди, молодші й діти; тим. самим старі вістять, що герой має захистити батьківську землю, молодші — край сучасних людей, діти — майбутнє рідної землі.
8 Опис має всі ознаки літературного стилю першої половини XIX століття і належить, очевидно, не народному оповідачеві казки, а Пантелеймону Кулішу, котрий її записав.
9 Перенесення дії в християнські часи трапляється і в билинах, і не раз. За оповіддю видно, що бій Кожум’яки зі Змієм відбувався біля Києва, на Подолі, а люди стояли на горбах.
10 Цей мотив відбиває обряд трупоспалення, який існував у стародавніх слов’ян аж до X століття. До речі, деякі народи (в Індії, наприклад) і зараз розсівають прах за вітром.
КИРИЛО КОЖУМ’ЯКА Друкується за виданням: Украинские народные предания. Собрал Кулиш П. — Кн. I — М., 1847. — С. 67–69.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
МИКУЛА І ВОЛЬГА 1
Народився Вольга Святославич у стольному місті Києві 2. Почав він рости, мужніти та вчитися багатьом премудростям: плавати рибою щукою в глибоких морях, літати птицею соколом попід хмарами, гасати сірим вовком у чистих полях. Ще й дружину підібрав він собі хоробру — тридцять хлопців без одного, а сам Вольга тридцятим був.
Посідали вони якось на темно-карих жеребчиків і поїхали данину в містах збирати. Виїхали в чисте поле широке, коли чують: десь, орючи, ратай посвистує, соха його поскрипує і лемеші по камінцях скрегочуть. Цілий день їхали вони полем, а до ратая не дісталися. Не доїхали до ратая й другого дня і тільки на третій день на нього натрапили 3.
Оре в полі ратай, посвистує, розмітає борозенки, вивертає пеньки та коріння, а велике каміння в рівчак звалює. Кобила в ратая булана, гужики шовкові, соха кленова, лемехи в сохи булатні, присошок срібний, а рогачик із щирого золота 4. Кучері в ратая в’ються, очі — як у ясного сокола, брови — як у чорного соболя; чобітки в ратая із зеленого сап’яну, шапка пухова, каптан із чорного оксамиту. Звернувся Вольга до нього з такими словами:
— Нехай Бог тобі помагає, ратаю, в роботі твоїй селянській.
Відказав на те ратай:
— Правду кажеш, Вольго Святославичу! Не обійтися мені без Божої помочі в господарстві. А куди ж це ти їхати надумав?
— Наділив мене рідний дядько та ще й батько хрещений Володимир 5 стольнокиївський трьома містами: Курцовцем, Оріховцем і Хрестяновцем 6; їду тепер я в ці міста по данину.