Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Подано керунки руху офензиви Ковель-Камінь-Коширський. Далі — гаряча праця над стислим планом і поділом окремих завдань до полку влучно.
І знову між своїми Петров і Романов перетомлені, невиспані. Заступаю їх на день. Майже все готове до мостів. Підвозить та підносить. Рота дістане до помочі батальйон піхоти, 20 возів, крім своїх.
Після закінчення в часі мостів, весь піхотний батальйон з саперами має якскоріше дійти до Орлиного Гнізда і приступить до роблення часових стрільниць з другої сторони окопів на випадок контратаки.
З поважними стартами в атакуючих полках треба лічиться, а контратаки сподіваться. До роблення стрільниць в роті було з 50000 земленосних мішків.
Позицію боронили всі формації Соколів, легіони в числі 6-ти бригад під командою легіонера Пілсудського, не маючого звичайного рангу.
Відомості розвідки подавали оборонців на 15000 багнетів при коло 50 гарматах і 150–200 кулеметах.
День 10.VI.1916 р.
1500 різних калібрів по позиції Легіонів.
Образ бою той сам, що на Ікві. Одночасно кільканадцять батарей ударило по венграх. Над низиною, де чехи, тоже видно марки шрапнелі. Проти нас пекло! Далеко піднімаються хмари диму пожарів. Горить Костюхнівка правіше, щось горить спереду.
Артилерія Легіонів б'є, пробує положить запор, б'є по резервах, в недовгім часі майже замовчали. Тільки дальнобійна здалека десь не перестає стрілять. Чорні стовпи диму свідчать про вибухи її важких гранатів. Огонь розкиданий, хаотичний.
Орлине Гніздо і рівнина перед нею густо покриті димом. Стовпами тисяч вибухів, хмарами круглих білих м'ячів шрапнелі.
Рівно година 7.00. Раптова тишина. З окопів викотилась сіро-зелена маса піхоти, минула паси дротів, перехлеснула ріку на бродах, на другім березі бігом розтягається в лави, скоро суне вперед.
За першою громадою біжить друга до річки. Кулемети застрочили через голови атакуючих.
Наш час. Летять вози з матеріалом, бігом до річки на руках, лежень уложено, опора жердинами одпихається, рух до себе, уже стоїть. Перша, друга, третя балка, настил, поручні…
А там спереду клекіт, крик, лава за лавою вкрили пояс. Таку! Таку! Таку!.. б'ють кулемети "шварцльозе". Дим помалу одсувається з передполя, з бігу піхота стріляє густо, крик "ура-а-а!" вливається в якесь "а" многотисячне, дальше і ближче. Наші кулемети замовкли. Перші добігли, зникли, за ними другі, треті.
Тяжкі гаубиці стріляють десь далеко, вибухів не видно. Міст довшає. Вози і люди носяться на міст і назад бігом; не треба нікого підганять, каждий розуміє, що робиться, і знає своє місто. На березі слідить за порядком Соловйов.
Опора, балки по одну сторону, настил, поручні — по другу. Козли номеровані по висоті, як показали проміри води на глибину. 20 саперів з мосту не сходять. Ця група ставе опори, укладає балки, настил, ставе поручні, закріплює скобами, прибиває гвоздями 30 см довжини.
Вози з мішками і запасовим окуттям стоять далі. Маси піхоти в колонах посунули в різних керунках. Видно, легкі мости зроблено. Ставиться остатня опора, стаю на другім березі, часи показують 45 минут, зараз кінець. Витягається над'їхавша батарея. Посідали трохи одпочить люди, од'їжджають прислані вози. Пошум бою далеко. Доходе часом тріскотня масової стрілянини, строчіння кулеметів. То розпалюється, то затихає, і тоже "а-а-а!" Робиться з'їзд з мосту.
Несподівано в стукання молотків, сокир вривається близький клекіт надлітаючих тяжких снарядів. Один за другим чотири оглушуючі вибухи! Чорний дим застеляє кінець мосту і воду.
Крик, біготня. Розбито початок мосту і опору. Біжу назад. В воді бачу людей, скинутих з мосту. Деякі біжать назад. Вози рвонули набік, звідтіль біжить Білоус з торбою, другий з торбою з піхоти. Ведуть ранених, а на мості робота знову. Запасовий козел, настил підносять. В воді орудує могутній Шевчук. Розібрано розбиту частину, змінено опору, дві балки. 10 минут пішло на цю роботу.
Лежать на траві двоє убитих. Одному знесло половину голови, другому розірвало груди.
Один з остатніх залпів далекобійної ворожої артилерії припадково найшов ціль, зібрав чимале жниво. Двоє убитих, чотирнадцять ранених!
Такої страти ще у нас не було… Декотрим доля судила остатись до смерті каліками: їм потрощено кості в руках, ногах. Троє подають слабу надію: ранено в живіт. Решта легко ранених будуть довго лічиться з рваних ран.
Це не куля! З возів скинуто мішки, посаджено і положено ранених. Попрощались з ними, щоб більше не зустріться.
Піхота і сапери розбирають в'язки мішків.
З'являється Петров, по його мостові уже рушила артилерія. Міцно порушила його страта 16 саперів. Умовляємось вечором зібратись коло його мосту. Він ще остається, їде коло убитих і ранених. В очах цього смілого, веселого, сильного тілом і духом офіцера блистять сльози, голос замітно заламується. На коротко. Любив і жалів своїх солдатів.