Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Погрузка возів і коней з всяким грузом одбулась справно і скоро. Тут показав себе наш фельдфебель Андреев. Ідучи на своїм місті в кінці роти, в найбільшій куряві, при своїй повноті і літах терпів люто. 40 літ, не 24–25!
Лице і коротка товста шия мали цвіт вареного рака. До того ще бідолаха "затерся", ішов розкарячений, поки не побачив при дорозі бабку. Зірвав листок, всунув де треба, зірвав на запас і дальше було йому легше. Не пекло.
Бувалець поміг не одному. Тепер Андреев носився між возами і кіньми. Його "алістократто" чулось в різних містах.
Через Рівне і Сарни рота прибула і висадилась на ст. Полиці, що лежить на залізниці Київ-Ковель-Брест. Село, де кілька днів мали квартири, здається, звались тоже Полиці.
Перший раз в житті побачив "курні хати", а заразом найбільшу бідність, темноту. Глухе, забуте Богом і людьми Волинське Полісся, а властиво найгірший його куток.
Всередині "курної хати" дим з печі стелиться горою і над дверями виповзає в сіни під солом'яну кришу, щілинами виходе назовні. Все смердить димом і сажею. Стеля і стіни на метр чорні, полискуючі. На стінах під чорнотою пояс сірий, живий — це маси мух. Висять ікони, продимлені, як і люди.
Чи люди тут віруючі? Так. Моляться, ходять до церкви, шанують духовенство. Є моральні і не злодійкуваті. Мають при тім інші свої вірування. Знають і переконані, що в господарстві на горищі живе домовий. В старих деревах гніздиться лісовий хазяїн. В млинах, під великим колесом перебуває водяник, в озерах і заводях річок водяться мавки, на болотах — чорти. З усіми треба жить в згоді, багато їм не треба, все буде тоді гаразд, матиме чоловік спокій.
Інакше можна нажить біду. Не уродить ячмінь, овес, змарнується скотинка, порося, кури. Сіно зіпріє, щезнуть в'юни, не збереш грибів.
Чорти напустять туману, заведуть в "око". Лісний хазяїн знищить пастки, сільця.
Не пожалій ложки молока, кусочка сиру в черепку виставить на ніч домовикові — поможе в хазяйстві, в млин поїдеш — не пожалій водяному кинуть під коло кусок яшника — матимеш на зиму сушених в'юнів та іншої риби.
Для лісного хазяїна в криничку чи джерельце лісне не забуде впустить що найдеться: трохи олії, меду, воску, — збереш і насушиш грибів, ягід, поможе піймать в сільце тетерюка, рябця, в пастку попадеться і куниця!
Найлегше з чортами. Прийдеш косить на болота, зроби в обох руках дулі і потикай у всі сторони. Чорти це люблять. Зимою ще прижене в копиці горностая, уб'єш — добрий гріш!
"Все, пане, треба знать, Щоб вік прожить спокійно. Кажете, неправда? Видумки? Поговоріть з старими людьми."
Безнадійна темнота, 100 % неписьменність, мінімальний вплив церкви, ніякої школи. Світ не знає цих людей, вони не бувають в світі, мало ним цікавляться, ще менше вимагають.
До життя все головніше мають своє. Полотно і шерсть на одежу, лико на постоли, овечі шкури на шапку і кожух. Що потребують, привезе жид. Що певен час на візку об'їжджає він "свій район". Збирає яйця, щетину, свіжі шкури, гриби, часами трапиться зимою хутерко лісної звірини.
Привозе голки, нитки, сірники, кресала, сіль, махорку. Дешеві цукорки, цвітні стрічки і нитки до вишивки сорочок для дівчат. Рідко хто уживає лампи, все ж таки керосин у жида найдеться, як і сухий камінь-бублик на гостинець.
За 60 літ наступили великі зміни. Дійшла і перевернула догори ногами в Полицях і навкруги цивілізація.
Пишу про те, що бачив власними очима, чув своїми вухами літом 1916 року. Так було.
Вирушаємо на фронт. Задержуємся на квартирах коло м. Рафаловка.
Тут проходе дві лінії позиції: передова над рікою Стиром і резервна в одлеглості 1½ — 2½ км.
Обидві сильно розбудовані, з міцними бліндажами-землянками. Численні кулеметні гнізда, установки малокалібрової траншейної артилерії.
Позиція ворожа на лівій стороні залізниці лежала од нашої в одлеглості коло 300 м. Добре замаскована, зміцнена сильними широкими поясами дротяних загород. Круте взгір'я, трудне до підходу, поросле кущами, де можна було сподіваться замінування.
По правій стороні залізниці позиція одходила далі до 800 м од Стиру. Посередині лежав довгий, з зрізаним верхом горб, котрий домінував над цілою місцевістю. На мапі звався Орлине Гніздо. Трохи знижуючись, цей горб тягся до 3 км і завертав на захід. Далі низина, де в заростях позиція губилась.