Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Іноді кількість насіння у маковій голівці ототожнювалась, порівнювалась із населенням цілого міста. Так, Гаральд у своїх Pythagorae Symbola каже про мак: «Paraviris fertilitatis et sumbolum fuit», тобто родючість маку — символ міста, чому, завважимо для пояснення, можливо, сприяє й сама форма маківки, вирізи у її верхівці мають деяку подібність до зубчастих стін давніх міст.
Не знаю, чи зберігся такий символ як ознака плодовитості у середньовіччя, але в наш час у багатьох місцевостях Німеччини існує звичай, що підкреслює, певним чином, саме таке сприйняття маку, У черевики молодої підсипають макове насіння, як побажання, щоб не була бездітною.
Відгомін цієї символіки зустрічаємо також і в російських, білоруських та українських загадках і піснях, де мак також ототожнюється з поняттям про материнство або свідчить про сукупність в одному цілому. Ось, наприклад, загадка: «Стоїть полк, а в полку сімсот воєвод». Або: «Під одним ковпаком — сімсот козаків». Число сімсот, вживане тут, часто зустрічаємо і в наших весільних піснях, де ним визначається кількість боярів чи сватів, а в деяких випадках — і вся рідня.
Крім того, у нас мак або, точніше, макове зерно — символ усього найдрібнішого або незначного, а неможливість виконати якусь важку й марудну, копітку роботу порівнюється із збиранням розсипаного маку.
Так, наприклад (про мізерність, надзвичайно малу частку), голодний, на підтвердження свого стану, каже: «З ранку й макової росинки в роті не мав». Чи (про щось численне, надзвичайно дрібне, що й важко уявити): «Як маком усіяно», «мак-маком».
Потім — мак займав важливе місце і в язичницьких релігійних обрядах наших предків. їхній відгомін — відома українська гра «Мак», що відтворює обряд сіяння нашими предками маку чи взагалі усієї городини, її подальшого росту й визрівання. Він являв собою щось на зразок заклинання, мета якого — одержати добрий врожай. Ця гра відбувається так...
«Дівчатка, узявшись за руки,— розповідає п. Іванов, подаючи прекрасний опис цієї гри в Куп'янському повіті,— утворюють коло, посередині якого одна з дівчаток сідає на землю. Хоровод рухається навколо з піснею:
«Соловейчику — спадку, спадку!
Чи бував же ти в садку, в садку?
Чи ти бачив, як сіють мак?
Ось так-так сіють мак!»
При цьому або увесь хор, або лише дівчинка в середині кола показує, як сіють мак.
Потім запитують у тієї, що сидить: «Чи пора мак сіяти?» — «Я вже посіяла»,— відповідає дівчинка. Хоровод знову співає: «Ой, на горі мак» і так далі. Потім запитують: «Чи зійшов мак?» Після ствердної відповіді — знов співають. Нарешті, коли на запитання: «Чи дозрів мак?» — одержують відповідь: «Так»,— усі дівчатка гуртом кидаються до тієї, що всередині кола, зі словами: «Дай мачку, дай мачку!» А вона тікає від них».
До старовинних язичницьких обрядів, пов'язаних з маком, слід віднести весільний звичай, що зберігся в селі Михалкове Мозирсь-кого повіту Мінської губернії, «дзєліць кашу», ввечері наступного дня після шлюбної ночі.
«Старша тітка молодого,— як розповідає п. Дикарєв,— підносить кожному кашу на тарілці, примовляючи: «Обсилає князь княгиню (у давньоруських піснях молоді, як відомо, часто називаються князем і княгинею) кашею, та не так кашею, як покрасою». Коли роздають кашу, співають:
«Коли каша з медом,
То віддамо ведмедям;
А коли каша з маком,
Віддамо собакам;
А коли з сипою,
То візьмем з собою».
Потім виносять з хати стіл й ставлять його перед порогом; на тому столі — горілка й закуска. Гуляють до пізньої ночі».
Обряд цей, певно, запозичено у греків. Для пояснення наведеної пісні П. Дикарєв зазначає, що грецька богиня місяця Артеміда в деяких областях Греції зображувалася ведмедицею, Ерінії (фурії), богині помсти, називалися пекельними собаками, а Геката (богиня місяця в пеклі), що панувала над Ерініями, по-грецьки також називалася kion — собака. Згадуваний у пісні мед поряд з вином греки застосовували для жертвоприношень богам на честь померлих; а принесення його в жертву Артеміді пов'язане із співзвуччям слова mel — мед з її прізвиськом melena — темна.
Зауважимо, до речі, що давні греки, зазвичай, приносили в жертву своїм богам таких тварин і такі рослини, назви яких були співзвучні з їхніми іменами або прізвиськами чи взагалі мали до них деяке відношення.