Переможець отримає все

Четвертий удар прийшовся під саме колесо, і лом прикипів вістрям до мерзлого каменя. А наступної миті Віктор відчув поштовх у залізо, яке тримав у руках. Упершись ногами так, щоб не впасти, він намагався втримати важіль, яким слугував не надто довгий лом, стримуючи тим самим рух фури донизу. Резина, там, де вона зустрілася із забитим у каміння ломом, увігнулася. От і сконтактували. Він наліг на залізо, притискаючи свою зброю до колеса. Вістря якось трималося ще у вирубаній за чотири удари заглибині. Фура зупинилася. На лом тиснуло добряче, а опора для його ніг була такою самою непевною, як і для вістря лома. Як і для коліс фури. Що сприсне першим? Ноги чи залізо? Хіба не байдуже… Результат єдиний — фура зсуне його вниз.

Руки почали тремтіти. Не від жаху — від напруги. Перед очима — нерухоме колесо. Чомусь завжди його доля мала звичку втілюватися у людей. Принаймні, так йому здавалося. Де вона тепер? У важкому нерухомому колесі? Чи в моторі цього «Івеко». Найменший струс — не кажучи вже про оберт коліс тягача… Все полетить у прірву. Хто кого? Зоряна… Це було останнє, чого йому схотілося. Ще раз про неї. Де вона? Що подумала б, побачивши його зараз? Чи відчула б жаль, чи подумала б «Ну, тримайся, будь-ласка…»? Можливо. Адже вона не жорстока. Тим паче, жінки здатні на жалість. І вся її жорстокість щодо нього вимушена. Як не бути жорстоким до того, хто не дає тобі жити, вільно дихати? Не знати, чия жорстокість гірша…

«Якщо це станеться, я пробачаю тобі. Усе, що ти мені заподіяла. А чи пробачиш ти мені? Надіюся…»

За цією думкою вже не мало бути нічого. Тільки божевільне напруження м'язів, які зараз почнуть тріскати. А швидше, перед цим вислизне опора з-під ніг.

Зовсім поруч почали чимось товкти. Залізо дзвеніло, і Віктор зрозумів — хтось намагається щось забити в землю біля самої його ноги. А йому належало тільки триматися. Зціпивши зуби. Удари стали нестерпними, наче це вони тиснули на його руки та ноги, загрожуючи зіштовхнути у прірву.

Черевики вислизнули несподівано, й коліно, вдарившись об каміння, не відчуло болю, а руки, випустивши лом, ковзнули по колесу, яке на диво залишалося нерухомим. І підводячи голову, Віктор уже чіплявся руками за те нерівне, що було під ним. Фура іще якусь мить трималася на місці, та ось знову той самий рух, який йому вдалося до пори зупинити ломом. Навіть шкрябнуло по обмерзлому камінню. Але раптом колесо зустріло нову перешкоду — забитий у землю коротенький металевий кілочок — уламок якогось інструмента. Все.

А негаданий рятівник забивав поруч іще один — зубило. Він лиш коротко озирнувся на Віктора. Це був водій фури.