Переможець отримає все
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-39-5
- Жанр: Остросюжетные любовные романы
Электронная книга - «Переможець отримає все». Краткое содержание книги:
Видавництво «Зелений пес» має за честь повідомити: відтепер усі літературні новинки Маестро інтелектуального детективу, як називають його шанувальники, представлятиме персональна авторська серія, яку ми саме так і назвали. А дебютує серія гостросюжетним детективом «Переможець отримає все».
Коли хтось загадковий спробує очорнити світ, у якому ти живеш, ти повстанеш, аби перемогти. Бо лиш сильні чоловіки вміють перемагати, бо лише переможці отримують все!
Тож, любі читачі, приємних вам відкриттів і якнайліпших вражень!!!
Присівши на заднє сидіння, він узяв гітару, відчуваючи, що пісня вже готова. Наче визріла мимоволі, поки дивився у провалля, переймаючись зовсім іншими думками.
Здавалося, що пісня хоч і непогана, але якась така… Ні про що. Ніяка. Сіра. Абстрактне скиглення людини, яка не мала звички скиглити взагалі. Напевно, прем’єри не буде. Від такого Лему не носитимуть на руках, адже це, висловлюючись мовою Войтовича, — не той продукт.
Та щойно колеса «дев'ятки» лишили слід на новій відремонтованій дорозі й машина набрала швидкості, він почув голос Тараса — десь у підсвідомості. Лема все-таки співав цю мелодію! Низьким голосом, із самих грудей, майже окремо вимовляючи слова, заворожуючи галасливий натовп:
Голос Леми поступово виріс, набрався сили. Той самий голос, далеко не класичний, але всім відомий, здатний проникати крізь стіни і зводити з розуму:
А далі все відбувалося незалежно від його волі, ніби дійсно існував отой зв'язок, який перервати за власним бажанням неможливо. І ще виникло враження, що в цієї машини, непримітної, такої, яких перегнав уже невідомо скільки, запустився не передбачений заводом-виробником автопілот, котрий наче відчув, що водій робить щось не те, щось недоречне й неправильне. Тому й запустився, перебравши керування на себе й не даючи повернути в хибному напрямку. І тепер працюватиме доти, доки залишатиметься така потреба, доки з самим водієм не буде все гаразд.
Але попри все, Віктор і уявити не міг, що пісню, яка здалася спершу ніякою, Тарас Лема співатиме вже за три тижні, даючи концерт у Палаці спорту в Києві. І натовп справді божеволітиме, коли на третьому куплеті несподівано з'явиться жорсткий ритм, а голос кумира скочить уверх одразу на цілу октаву:
Відкинувши всі сумніви й віддавшись на волю «автопілота», Віктор справді не уявляв, що Лема зробить з цієї пісні диво. Що займе вона доволі надовго перше місце у списку його хітів та й хітів узагалі, якщо вірити настирливим радіостанціям та телепрограмам, і що назве її сам Лема, так і не дочекавшись назви від свого автора, дуже просто — Зоря. Так, наче суперзірці могло бути відомо, що народився цей хіт з тієї самої банальної причини, що й усі решта. І що ім’я цієї причини схоже до назви пісні.
Адже її звати Зоряна,
XVIII
Отже, Юрі Чурикову, який згорів у машині, не доїхавши до Чернівців, почали маритися привиди, що і стало причиною його намагання ухилитися від поїздки. Принаймні, на якусь іншу причину Вікторові не вказав ніхто. Нерви, втома… а поміж цим проговорився близькій людині, яка, можливо і посміхнулася б, якби він почав докладно пояснювати, що це за привид. Так, прохопився, не впоравшись із емоціями. Може, він і сам не повірив, побачивши джип з пустою освітленою кабіною, у те, що це «Летючий Мадяр». Скільки їх тепер їздить дорогами! А чому один із них не може зупинитися, з'їхати глибоко на узбіччя? А чому водій його не може впустити щось випадково на підлогу й шукати поміж сидіннями тієї миті, коли машина Юри Чурикова проїжджатиме поруч? Усе правильно. Але побачивши таке, водій-перегонщик має всі підстави втратити гумор, а заразом і бажання їхати ще кудись.
А хлопці дістають. І що — скажеш їм, що не хочеш їхати, бо наслухався казок? Звісно, ні. Таким не скажеш. Такі візьмуть на кпини… Або кожну поїздку потім питатимуть — «ну що, бачив, ні? Не попадався більше?» Та й пані з погонами майора також, напевно, не дуже зручно з серйозним виразом обличчя пояснювати, що «Летючий Мадяр» примарився. З такою в ліжку й без того, мабуть, не затишно, а тим паче, коли виставиш себе неврастеніком, якому чортики ввижаються. А все ж вирвалося… Добре, мабуть, засів у пам’яті вигляд чорної зловісної машинерії.
Він знову подивився догори, хоч і знав, що там темно. Адже ніхто не заходив до під'їзду, то як може засвітитися вікно на другому поверсі? Вікно, за яким жила вона… Зараз його серце не завмирало від думки про це. Напевно, тому, що думки були не про цю жінку взагалі, а про те, де вона зараз. Десята година вечора. Де Зоряна? Звісно, дає якийсь приватний урок після закінчення занять у музичній школі. Тоді зараз прийде. Ось-ось. А якщо ні? І чому вдома немає Олега? А якщо Зоряна сьогодні не з’явиться взагалі? Тоді де вона?