Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Аналогічну позицію відстоюють і обґрунтовують А.В. Савченко, В.В. Кузнецов та О.Ф. Штанько, які пишуть, що не є суб'єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, котрі виконують суто професійні функції або технічні обов'язки, але, «якщо поряд із такими обов'язками ці працівники виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки, вони визнаються службовими особами (наприклад, лікар, який зловживає своїми обов'язками при видачі листів непрацездатності, чи викладач, який ставить позитивні оцінки на екзамені за незаконну винагороду, вчиняють юридично значущі дії, здатні викликати, змінювати або припиняти правовідносини, що дає змогу визнати ці дії організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими, а осіб, які їх вчиняють, — службовими)»[331].
Звернемо увагу на два моменти: перший — А.В. Савченко, В.В. Кузнецов та О.Ф. Штанько пишуть, що зазначені працівники (лікар, викладач) вчинюють юридично значущі дії, здатні викликати, змінювати або припиняти правовідносини; другий — що вчинення юридично значущих дій дає змогу визнати такі дії організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими. Але вони ухиляються від відповіді на головне, основне питання, які саме — чи організаційно-розпорядчі, чи адміністративно-господарські — обов'язки виконують при цьому такі особи у їх розумінні та визначенні їх змісту Пленумом Верховного Суду України, яке дається у п. 1 його постанови від 26 квітня 2002 р. № 5.
Як видається, відповіді на це питання названі вчені дати не зможуть. Одні й ті ж дії не можуть бути одночасно і організаційно-розпорядчими, і адміністративно-господарськими, вони можуть бути або тими, або іншими.
Н.О. Гуторова також вважає, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель та ін.), виробничі (наприклад, водій) або технічні (машиністка, охоронець та ін.) функції, можуть визнаватись службовими особами лише за умови, що поряд з цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки[332].
Як уже зазначалось, П.С. Матишевський вважає, що дії лікаря і викладача у наведених прикладах носять організаційно-розпорядчий характер, з чим погодитись не можна. Тим більше не можна погодитись з А.В. Савченком, В.В. Кузнецовим та О.Ф. Штаньком, що такі дії є одночасно і організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими, тобто «організаційно-розпорядчо-адміністративно-господарськими».
Терміни (поняття) «посада» і «служба» та «посадова особа» і «службова особа», які вживаються у різних законодавчих актах, за змістом не співпадають. Зокрема, поняття «посадова особа», що вживається у Законі України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.[333], та «службова особа», що вживається у статтях КК, за змістом також не співпадають.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій[334]. Виходячи з цього визначення поняття «службова особа», яке вживається у КК, і поняття «посадова особа», яке вживається у Законі України «Про державну службу», за змістом є сумісними поняттями, які знаходяться у відношенні часткового співпадання. На відміну від посадових, до службових осіб відносяться також і особи, що здійснюють функції представника влади, а також обіймають посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків. З іншого боку, до службових осіб не належать особи, на яких покладено лише здійснення консультативно-дорадчих функцій, які є в той же час посадовими особами.
331
Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько. — К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. — С.535.
332
Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. — Харьков: ООО «Одиссей», 2003. — С. 130.
333
ВВР. — 1993. — № 52. — Ст.490; 1995. — № 34. — Ст.268; 2003. — № 14. — Ст.97; 2005. — № 2. — Ст.32; № 26. — Ст. 346.
334
Необхідно звернути увагу на некоректність вживання законодавцем об'єднувального сполучника «та» між термінологічними зворотами «організаційно-розпорядчих» і «консультативно-дорадчих», оскільки його вживання означає, що виконувані особою функції для визнання її (особи) посадовою мають бути одночасно і організаційно-розпорядчими, і консультативно-дорадчими.