Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Відміняючи вирок і направляючи справу на додаткове розслідування, колегія суддів в ухвалі вказала, що при додатковому розслідуванні необхідно встановити, чи може бути визнана службовою особою особа, яка керує виключно сама собою і управляє лише своїм власним майном, навіть при тому, що приватне підприємство є юридичною особою[320].
Позиція Л.П. Брич та В.О. Навроцького щодо юридичного статусу власника та/або власника — директора приватного підприємства піддана аргументованій критиці О.О. Дудоровим, який обґрунтовано зазначає, що засновник приватного підприємства (безпосередньо чи шляхом призначення директора) керує не своїм власним майном, а таким самостійним суб'єктом господарських відносин, як приватне підприємство, за яким на праві власності закріплюється передане йому майно[321]. У своїх попередніх публікаціях ми також обґрунтовували позицію, що власник приватного підприємства, який є одночасно його директором, є службовою особою[322].
Зазначимо, що наведені позиції щодо юридичного статусу власника приватного підприємства, який є одночасно його директором, висловлені до набрання чинності з 1 січня 2004 р. новим Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, якими дещо по-іншому вирішені питання щодо визначення видів підприємств та їх організаційно-правових форм.
Види підприємств до набрання чинності ГК України з 1 січня 2004 р. визначались п. 1 ст. 2 Закону від 27 березня 1991 р. «Про підприємства в Україні» в редакції Закону від 4 лютого 1998 р., згідно з яким в Україні діяли такі види підприємств: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство; підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство. Такий поділ підприємств на види базувався на положеннях про форми власності, які визначаються Законом від 7 лютого 1991 р. «Про власність» та Конституцією України.
Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 р., виділяє чотири форми власності: власність Українського народу (ст. 324), приватну власність (ст. 325), державну власність (ст. 326) та комунальну власність (ст. 327). Згідно з ч. 1 ст. 325 ЦК України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Відповіддю до визначення форм власності у ЦК України ч. 1 ст. 42 ГК України виділяє такі види та організаційні форми підприємств:
— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
— підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
— державне підприємство, що діє на основі державної власності;
— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Крім того, абз.2 ч. 1 ст. 42 ГК України, в Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.
Згідно зі ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання — юридичної особи.
Підприємством колективної власності, згідно зі ст.93 ГК України, визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Такими підприємствами є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Таким чином, приватним підприємством за Законом «Про підприємства в Україні» визнавалось підприємство, засноване на власності однієї фізичної особи. Згідно ж зі ст. 42 та ст. 113 ГК України власниками приватного підприємства можуть бути і декілька фізичних осіб, які можуть або працювати на ньому та/або використовувати працю інших фізичних осіб (найману працю). Якщо співвласників приватного підприємства декілька, то його директором може бути лише один із них, а інші можуть займати інші посади на підприємстві, тобто бути його працівниками, в тому числі і його службовими особами — головним бухгалтером, заступником директора тощо.
320
Див. Лица, которые могут быть субъектами служебного преступления // Юридическая практика. — 2004. — 7 декабря. — № 49. — С. 21.
321
Дудоров О.О. Відповідальність за посадові злочини у сфері оподаткування: питання кваліфікації та вдосконалення законодавства (закінчення) // Підприємництво, господарство і право. — 2000. — № 1. — С.36–37. Див. також: Дудоров О. Перша монографія про кваліфікацію податкових злочинів // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — №). — С.90.
322
Див.: Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика // Вісник Верховного Суду України. — 2005. — № 2. — С.29; Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України: науково-практичні коментарі. — 2005. — № 9. — С.67.