Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Випаливши це без найменших пауз, вона зупинилася перевести подих. А Шимас, відчувши полегкість від того, що Ярлахові плани захопити принцесу Ейрін провалилися, спокійно мовив:
— Ти й справді дурна, дівчино. Якби я був чорним, хіба став би до тебе приходити? Тобі ж мали сказати, що я прибув з Ленніру і там зустрічався з королем Келлахом. Він знає про Первісну Іскру своєї дочки…
— Атож, тепер знає, — урвала його Ріана вер Шонаґ. — Ясна річ, його сповістили про це. Але ти не міг так швидко доїхати, ти надто поквапився, дурню, не розрахував…
— Та хай тобі біс! — розсердився Шимас. — Я вже казав, що довідався про Первісну з пророцтва. Як не віриш, то перевір. Пророцтво про Першу доволі відоме, ти знайдеш його чи не в кожній книжці з історії передбачень. Там треба лише поміняти „сини“ на „дочки“ та „останній король“ на „останній князь“, і воно легко верифікується. Ваші найстарші вже мають про це знати. Келлах аб Тирнан, коли я розповів йому про своє відкриття, негайно надіслав їм листа.
— Якби це було так, я б знала. Я б неодмінно… — Молода відьма раптом замовкла, впертий вираз злетів з її обличчя, а натомість з’явилася розгубленість. — Через три… ні, чотири дні після нападу я бачила тут посланця з леннірськими гербами. Проте сестра Айліш сказала… Ні! Не могла ж вона так зі мною вчинити…
— На жаль, могла, — почувся від дверей спокійний голос, і тієї ж миті чари, що втримували Шимаса в кріслі, зникли.
До вітальні ввійшла низенька круглолица жінка у простій, без прикрас, зеленій сукні. Вона мала типовий для відьом вигляд — років під тридцять за мірками звичайних людей.
— Гадаю, ви професор аб Нейван? — звернулася новоприбула до Шимаса.
— Так, пані, — відповів він, підвівшись. — А ви, мабуть, леді Айліш вер Нів?
Жінка ствердно кивнула:
— Ви нагодились у невдалий час, професоре. Перепрошую за леді Ріану, вона нічого не знала про вас і, схоже, вирішила, що ви чорний чаклун.
— А що я ще могла подумати! — обурено вигукнула Ріана вер Шонаґ. Обличчя дівчини було бліде від гніву, карі очі люто виблискували. — Ти ж надурила мене, Айліш! Надурила нас усіх! Приховала, що є пророцтво про Первісну Іскру!
— Так вирішили найстарші, бо…
— Ага! Все ясно, найстарші! Без них не могло обійтися. Вони ж відмовляються визнати Первісну. А ти, як вірний цуцик, виконуєш усі їхні забаганки. Недарма ж…
— Замовкни, Ріано! — владно промовила Айліш вер Нів, миттю перетворившись із добродушної та лагідної жіночки на сердиту королеву. — І забирайся звідси. Негайно!
— Гаразд, я піду, — не виказавши ні найменшого страху, відповіла дівчина. — Тільки не сподівайся, що сидітиму, склавши руки. О ні, не сидітиму! — Вона запитливо подивилася на Шимаса. — То я правильно запам’ятала, професоре: „дочки“ замість „сини“ і „князь“ замість „король“?
Не чекаючи на відповідь, Ріана вер Шонаґ труснула головою, так різко розвернулася, що спідниці обвили її довгі стрункі ноги, і швидким кроком вийшла з кімнати.
Айліш вер Нів провела її поглядом і зітхнула:
— Зараз напише своїм подругам, а ті — своїм, і якщо, не дай Диве, згадає про вас, то вся наша секретність провалиться в Тиндаяр. Як же невчасно ви приїхали, професоре! Останні дні я провела в палаці, нікуди не виходила, чекала на вас, а варто було відлучитися на якусь годинку… Наша молодь просто схибнулась на Первісній! Поки це була лише теорія, ніхто й чути про неї не хотів, мовляв, наші Іскри однакові, тому всі ми сестри. А тепер багатьом закортіло, щоб у них була матір. Бачили б вони ту матір — мале дівчисько, якому ще немає й шістнадцяти… — Схаменувшись, що говорить про відьомські проблеми при сторонньому, вона досадливо поморщилася й сухо додала: — Ну, гаразд, професоре, прошу сідати. Будьте певні, вас більше не прив’яжуть до крісла.
Шимас повернувся на своє попереднє місце й обережно запитав:
— То ваші найстарші сестри й справді не визнають існування Первісної Іскри?
— Це наша внутрішня справа, професоре аб Нейване, — стримано сказала Айліш вер Нів, сівши в крісло, яке раніше займала Ріана вер Шонаґ. — Запевняю, вона жодним чином не стосується вас і розгаданого вами пророцтва. Ми вирішили до пори до часу приховати вашу історію, бо зараз наші сестри у Кованхарі ведуть стеження за маґістром аб Коналом. Ми сподіваємося захопити не лише його одного, а цілу групу чорних чаклунів, утаємничених у найсекретніші плани Ан Нувіну. Погодьтеся, це в наших спільних інтересах.