Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— Безумовно, — підтвердив Шимас, хоч і відчув певний дискомфорт на думку про те, що в чаклунському місті відьми проводять власну таємну операцію, ще й спрямовану проти одного з маґістрів, хай навіть чорного чаклуна. А додаткової пікантності цій ситуації надавала та обставина, що все відбувалося з Шимасової подачі — адже ж це він повідомив відьом про Ярлаха аб Конала. Та іншого виходу не було, і з цим погодився навіть Іґан аб Кін, якого й досі часом згадували в Кованхарі через його гучний конфлікт з відьмами.
— Тож ви маєте розуміти, — вела далі Айліш вер Нів, — що наразі будь-яка згадка про вас і все пов’язане з вами буде вкрай небажана. Якщо до маґістра аб Конала дійдуть бодай туманні та суперечливі чутки, що буцімто ви живий, це його негайно сполохає. На жаль, чимало наших сестер мають властивий багатьом жінкам недолік — вони полюбляють пліткувати. І не лише між собою, це було б півбіди… Гм, як я розумію, Ріана визнала вас за чорного, коли ви згадали про Первісну Іскру?
— Саме так і було, — кивнув Шимас. — Вона сказала, що про це ніхто, крім вас та чорних, не знає.
— Якби ж то! Насправді чутки про Первісну вже почали розповзатися по всьому Північному Абраду, хоча після нападу минуло лише п’ятнадцять днів. Тут, в Еврасі, поки подейкують лише про події на Іхелдиройдському тракті, про спробу лихих чаклунів убити нову відьму. Та в цьому немає Ріаниної заслуги — просто вона приїхала сюди недавно і ще не встигла завести серед місцевих жінок подруг, яким звіряла б наші таємниці. Зате це успішно роблять інші сестри в інших містах.
— То чому ви не зупинили леді Ріану? — запитав Шимас. — Чому не попросили нікому не писати про мене? Треба було пояснити, як це важливо.
— І розповісти їй, що Кованхаром вільно розгулює високопоставлений чорний? — Леді Айліш похитала головою. — Ні, в жодному разі. Тоді вже точно це не вдасться приховати. А поки я зосередила Ріанину увагу на пророцтві. Є велика ймовірність, що вона не обмовиться про вас ані словом, бо захоче видати ваше тлумачення Пророцтва про Першу за своє власне. Я знаю її з пелюшок, Ріана навряд чи втримається перед такою спокусою — надто ж, коли прочитає про численні спроби його розгадати. Вона дуже амбітна та марнославна.
— О… — протягнув Шимас. — Хитро задумано!
— Проте першість однаково буде за вами, — запевнила його Айліш вер Нів. — Коли справа з маґістром аб Коналом завершиться, втаємничені сестри підтвердять, що ваш лист надійшов ще до того, як Ріана стала поширювати свої заяви. А в разі потреби я особисто спростую всі її претензії… хоча воліла б цього не робити. Нехай дитя собі тішиться, а в майбутніх підручниках усе одно буде написано, що ви стали першою людиною в історії Абраду, кому вдалося витлумачити невідворотне пророцтво ще до його остаточного здійснення.
— Мене це мало турбує, — сказав Шимас не зовсім щиро; він аж ніяк не мав наміру поступатися своїм відкриттям тій молодій довгоногій відьмі, такій нахабній і зарозумілій. — Головне зараз — викрити Ярлаха аб Конала, щоб я міг спокійно повернутися до Кованхара.
— А ви вже вирішили, як пояснити свою відсутність?
Шимас трохи розгублено знизав плечима.
— Багато про це думав, та нічого розумнішого не вигадав, ніж сказати, що вцілів після нападу Ярлаха і втік аж на Південь, бо не знав, кому можна довіряти. От тільки будь-хто, зіставивши дати, легко знайде неузгодженості і спіймає мене на брехні.
— А ви розкажіть усе, як було, — порадила відьма. — Просто не згадуйте про втрачені сім днів, цього ніхто не помітить, і додайте невелику вигадку: коли ви опритомніли в незнайомій місцевості, разом з вами був маґістр аб Конал. Він переконував вас прийняти Темну Енерґію й долучитися до чорних, проте вам вдалося відбитись від нього і втекти. А деталі вже додумаєте самі.
— Гадаєте, мені повірять? — з сумнівом запитав Шимас. — Як я поясню, що за одну ніч ми з маґістром перенеслися з центру Півночі аж у центр Півдня? Не розповідати ж мені казочки про Тиндаяр… — Він сторопіло осікся, побачивши, як Айліш вер Нів ствердно киває.
— Так, професоре, Тиндаяр. Ми вже сповістили ваш Маґістрат, що Ворог знову відкрив доступ до підземного світу для чорних чаклунів — якщо не для всіх, то для обраних. Саме таким чином вони планували захопити леді Ейрін вер Ґледіс…