Темна вода

— Брешеш.

— Між іншим, у цій історії дуже багато правди. Золото було, його справді намагалися вивезти, про це свідчать архівні документи. Була жінка, яка у війну працювала перекладачкою в комендатурі, за що й відсиділа десять років таборів. Тільки вона померла, родичів у неї нема, журналіст справді зустрічався з нею. Значить, ніхто не доведе, що вона йому казала, а чого не казала. Він, як справжня акула пера, розбавив факти вимислом. І сам збив той злополучний літак над Тихим Затоном. Тому в Коротуна очко й заграло, коли раптом з’явився невідомий і почав суворим тоном вимагати від нього подробиць та пояснень. Признатися, що все це вигадка, аби заробити трошки грошей і скандальну репутацію — відразу поставити на подальшій кар’єрі хрест. Бог його знає, що це за чоловік прийшов і чого йому треба. Довелося робити розумну міну і грати свою роль до кінця, на ходу вигадуючи неіснуючі подробиці. Насправді ж доля цього золота так і лишилася невідомою, — Мельник зітхнув. — Читати ми всі вміємо. Ось тільки вірити написаному і надрукованому в пресі вас ніхто не змушував, Заруба. Ви повірили, вирішили легко підняти з дна затону пару зайвих мільйонів. Результат — убито п’ятеро. І, коли чесно, я досі не певен, що Владик Коротун у цьому не винен. Просто, мабуть, для нього законники ще не написали статтю.

— Брешеш. Брешеш. Брешеш!

— Розумію — ви не можете повірити, що занапастили себе через чиюсь дурну вигадку. Через те, що людям подобається читати подібні статті в газетах. Ясно, вас ніхто не судитиме. Тільки, вибачте за пафосну фразу, не кожен суд проходить у судовому залі. Є інші суди, інші судді, інші прокурори. Про адвокатів не кажу — ви вже намагалися з моєю допомогою бути адвокатом самому собі. Значить, ви знаєте про цей самий інший суд. Раз так, — Віталій глянув на годинник, — то більше не маю права вас затримувати. Лишаю вам ваше рухоме майно, — кивок у бік Ольги. — Ви не виганяйте її з київської квартири і взагалі не дуже лайте. Вона намагалася все добре робити. Мені місцями навіть подобалося.