Темна вода

Віталій замовк, чекаючи на реакцію Заруби.

— У всьому цьому вони вам тепер призналися?

— Призналися, — кивнув Мельник. — Розмова, правда, велася не під протокол...

— Тоді ви нічого не доведете, — вирвалося в банкіра.

— Чому вам так цього не хочеться?

— Я сам узяв їх на роботу. Виходить, я тримав біля себе вбивць. Моя репутація відразу похитнеться. Я саме з цих міркувань...

— Нічого з вашою репутацією не станеться, — відмахнувся Мельник. — Не певен, що вони захочуть говорити під протокол.

— Тоді на що ви сподіваєтеся?

— А ви не поспішайте. Історія ще не закінчена, — Віталій вмостився зручніше. — Читати вміють усі. Звісно, не всі вірять прочитаному. Антон Кулаков, людина психічно ущербна, повірив у книгу Шалиги, а потім — у газетні статті, написані за її мотивами, повністю. Він вистежував на Тихому Затоні якусь тільки йому одному відому потвору. Припустімо, Чабан із Моругою не знали цього — адже рибалок давно не було видно, а більше вони ні від кого біди не чекали. Коли раптом Кулаков побачив, як рано вранці з води піднімається аквалангіст, навіть його запалений мозок усе зрозумів. Його так само довелося вбити, навіть дивний ніж у хід пішов.

— Справді, дуже дивне вбивство, — погодився Заруба. — Для чого їм це було треба?

— Щоб перевести стрілки на Колю Череду, а разом із тим — на всю компанію Лютого, — просто пояснив Мельник. — Саме тому вони й не чіпали пацанів. Хоча ті не боялися ні чорта, ні Бога, і вчащали на затон тоді, коли всі богобоязненні люди намагалися сюди не навідуватися. Рятувальникам не вдалося залякати народ остаточно — вдень рибалки таки ставили сітки та екрани. Бо риба в затоні справді водиться і добре ловиться.

— По вашому виходить, вони все ж таки вирішили підстрахуватися і знайти зручний момент, аби зіпхнути все на чотирьох відморозків?

— Виходить, — погодився Мельник. — І не лише по-моєму, а й по-вашому. Якщо ви уважно стежили за моїми словами, то мусили звернути уважу — говорячи про прийняті рішення, я жодного разу не наголосив на тому, що Чабан із Моругою приймали їх самостійно. Так само коли я сказав, що після першого вбивства вони порадилися, то не сказав, із ким. Так само говорячи про те, що водолази нічого не знали про наміри Кулакова вистежити потвору, я вжив слово „припустімо”. Адже це ви підказували і в деяких випадках наказували вашим людям, як треба діяти. Вони вбивали, підставляли компанію Лютого під статтю і шукали скарби на дні затону за вашим наказом, Павле Павловичу. Власне, це ви все придумали. Чабан із Моругою, я і навіть оця дівчина, — кивок у бік принишклої Ольги, — до вчорашнього дня працювали на вас.