Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Термін «повноваження» у Конституції України вживається у двох значеннях: 1) як коло питань, що входять до компетенції відповідного органу (посадової особи), його права та обов'язки, його функції і 2) як проміжок часу (початковий і кінцевий), протягом якого відповідний орган (посадова особа) виконує свої функції. Зокрема, у Перехідних положеннях Конституції України визначається, до якого часу після прийняття Конституції здійснюють свої повноваження Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування та їх голови, судові органи та судді; визначається строк повноважень Генерального прокурора України (ч. 2 ст. 122).
У законах, якими регулюється діяльність правоохоронних органів, також вживають різні терміни: «обов'язки», «права», «права і обов'язки», «функції», «повноваження».
У Законі від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» визначаються завдання прокурорського нагляду (ст. 4) та функції прокуратури (ст. 5), повноваження Генерального прокурора України по керівництву органами прокуратури (ст. 15) та повноваження прокурора (ст. 20). При цьому прокурори мають право вносити подання або протести, давати приписи про усунення очевидних порушень закону, виносити постанови.
Розділ II Закону від 25 грудня 1990 р. «Про міліцію» має назву «Обов'язки і права міліції». Закон від 22 березня 2001 р. «Про розвідувальні органи України» визначає основні завдання розвідувальних органів України (ст. 4), методи і засади їх діяльності (ст. 5) та їх права (ст.9), але в ньому відсутня стаття, якою б визначались їх обов'язки. У Законі від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-розшукову діяльність» визначаються обов'язки (ст. 7) та права (ст. 8) підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. У Законі від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» визначаються функції органів державної податкової служби (ст. 8, 9, 10), права (ст. 11) та обов'язки (ст. 12) цих органів. Законом від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначаються функції Головного контрольно-ревізійного управління України і контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (ст. 8), контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах (ст.9), права державної контрольно-ревізійної служби (ст. 10), обов’язки і відповідальність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби (ст. 12). Розділ IV Закону від 23 червня 2005 р. «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» має назву «Права та обов'язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів»[308].
Функції органів влади можна поділити на «внутрішні» та «зовнішні». Саме при виконанні «зовнішніх» функцій посадові особи таких органів є представниками влади — службовими особами. При виконанні «внутрішніх» функцій органу влади, тобто функцій по управлінню його діяльністю, посадова особа такого органу може визнаватись службовою особою (у розумінні п. 1 примітки до ст. 364), яка виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки.
З урахуванням визначення змісту понять «функції», «обов'язки», «повноваження», «компетенція» у законодавчих актах та етимологічного змісту названих слів, у кримінально-правовому значенні під обов'язками службової особи слід розуміти ті діяння (дії чи бездіяльність), які вона зобов'язана вчинювати (утримуватись від вчинення) у зв’язку з обійманням певної посади на підприємстві, в установі, організації (постійно чи тимчасово) чи у зв'язку з покладенням на неї обов'язку їх вчинення законом, рішенням суду, компетентним органом чи службовою особою, а під функціями службової особи — коло її повноважень (об'єм (обсяг) прав та обов'язків), які визначають її компетенцію у зв'язку з обійманням певної посади (постійно чи тимчасово) на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Поняття «функції» більш широке, ніж поняття «обов'язки», останнє є частиною першого.
Виконання особою функцій представника влади законодавцем обумовлюється не лише обійманням нею певної посади у державних установах чи організаціях, а й здійсненням таких функцій постійно чи тимчасово. Оскільки ж у п. 1 примітки до ст. 364 говориться про виконання лише вказаних у ній обов'язків за спеціальним повноваженням, а про можливість виконання за таким повноваженням функцій не говориться, то особа, яка об'єктивно виконує функції, що співпадають із функціями представника влади, постійно чи тимчасово, формально визнаватись службовою особою не може. Представниками влади можуть визнаватись, наприклад, народні засідателі, присяжні, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовці, залучені до охорони громадського порядку, під час виконання ними обов'язків, пов'язаних, відповідно, із здійсненням правосуддя чи охороною громадського порядку, оскільки названі особи є такими, що виконують покладені на них відповідні обов'язки тимчасово.
308
ВВР. — 2005. — № 30. — Ст.409.