Поштова лихоманка

Коли Мокр підійшов до Поштамту, в натовпі відбулося пожвавлення. На своє невимовне полегшення, Мокр побачив пана Шпулькіса в компанії одного з серйозних чоловіків із друкарні. Шпулькіс одразу поквапився назустріч. 

— Я приніс, е, кілька тисяч, е, примірників обох типів, — прошепотів він, витягаючи з-під пальто пакунок. — По пенсу й по два. Це не найвища якість, на яку ми здатні, але я подумав, що, можливо, вони потрібні вам якнайшвидше. До нас дійшли відомості, що семафори знову зупинилися. 

— Ви мене просто врятували, пане Шпулькіс. Тобто врятуєте, якщо зможете пронести їх у Поштамт. До речі, скільки коштує семаграма до Сто Лата? 

— Гадаю, навіть коротеньке повідомлення обійдеться пенсів у тридцять, — відповів гравіювальник.  

— Дякую.  

Мокр відступив і склав долоні рупором. 

— Пані та панове! — прокричав він. — За п’ять хвилин Поштамт розпочинає продаж одно- та двопенсових марок! Крім того, ми почнемо приймати поштові відправлення на Сто Лат! Перша експрес-доставка до Сто Лата, пані та панове, вирушає за годину і буде на місці сьогодні ж до обіду. Ціна становитиме десять пенсів за стандартний конверт! Повторюю: десять пенсів! Це Королівська пошта, пані та панове! Уникайте підробок! Дякую! 

У натовпі заметушилися, дехто поквапився геть. 

Мокр провів пана Шпулькіса в будівлю, з усією ввічливістю зачинивши двері просто перед натовпом. Він відчував внутрішній трепет, як завжди перед вирішальним поворотом у грі. «З таких моментів і мало б складатися життя», — вирішив він. Коли він взявся роздавати накази, його серце співало. 

— Стенлі! 

— Так, пане Губперук? — почув він голос хлопця в себе за спиною. 

— Зганяй до «Стаєнь Гобсона» і передай, що мені потрібен хороший і швидкий кінь, гаразд? З вогнем у крові! І не якась старезна перефарбована шкапа, бо я таку зможу відрізнити! Щоб кінь був тут за пів години! Вперед! Пане Шеляг? 

— Тут, мій пане! — цього разу Шеляг і справді відсалютував.  

— Зробіть з якого-небудь столу стійку, добре? — сказав Мокр. — За п’ять хвилин ми починаємо прийом листів і продаж марок! Поки семафори не працюють, я повезу листи до Сто Лата, а ви на час моєї відсутності призначаєтеся в. о. Поштмейстера! Пане Шпулькіс! 

— Я ж поряд із вами, пане Губперук. Нема потреби так кричати, — з докором сказав гравіювальник. 

— Даруйте, пане Шпулькіс. Я прошу ще марок. Маю взяти трохи з собою, на випадок, якщо хтось схоче надіслати відповідь. Можете це зробити? А марки по долару та по п’ять потрібні мені якомога... Пане Шеляг, з вами все гаразд? 

Старий розгойдувався на місці, щось безгучно шепочучи. 

— Пане Шеляг? — повторив Мокр. 

— В. о. Поштмейстера, — пробелькотів Шеляг. 

— Саме так, пане Шеляг. 

— Ніхто в роду Шелягів ще ніколи не був в. о. Поштмейстера... 

Шеляг раптом впав на коліна і обійняв Мокрові ноги.