Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
У лемків лейбики шиють з иншого, найчастіше з синього сукна та оздоблюють значно більшою кількістю шнурків чи петельок (червоннх, білих та жовтих), нашивають на нього безліч дрібних метальових гудзиків; а в деяких місцевостях синій або блакитний лейбик шиють до стану та обшивають його майже весь, навіть на спині, візерунками з тонкого червоного шнурка, чим цей лейбик і наближається до лейбика словацького. В угорських русинів лейбик найчастіше буває білий, обшитий по краях червоною або синьою стрічкою. На Галицькій рівнині лейбики, або катанки, найчастіше затримують крой справжнього кептаря, зовсім так само, як на півночі Київщини та де-не-де на волинському Поліссі, де їх шиють з білого або сірого сукна трошки довші, ніж до пояса. В нншнх місцевостях Великої України ця одежа, як ми це побачимо далі, перетворилася в другий одяг — кірсетку, що її переходові форми трапляються вже у північній смузі України.
Кірсетка повстала, як нам здається, з кептаревої катанки або бруслика наслідком здовження та необхідного при цьому вставлення клинців, що дали початок талії; первісний характер у кірсетці утримався найбільше в тому, що вона не має рукавів. У кількох селах Раломиського повіту, на Київщині, в тій самій місцевості можна спостерігати: у старих жінок сукнину катанку цілком
Голооацький каж», що гуцули поверх сорочки вдягають «мптар. чи кіптарик (рід камізпльки чи кофти 6га рукавів), пошитий з веленого або червоного сукна з талією, обшитий шнурками та застьобаний иа очках». Побувавши 1904 та 1905 року, з невеликим винятком, в усіх місцевостях, заселених гуцулами, ми у них нічого подібного не зустріли. Немас на таку одежу вказівок ні у Hacquet'a. ні у Голембіовського, ані в Шухевича.
Кольорові таблиці XIV—XVII празького видання через низьку поліграфічну якість опущено (pejtl-того самого крою, що й кептар, а у молодиць таку саму одежу, тільки довшу, з двома, а то й уже з трьома «вусиками» (табл. XIV, с), що утворились од вставлених клинців, так то можна сказати, кірсетка повстала на наших очах. На межі СгарокостянтинІвського та Заславського повітів на Волині під назвою «епенцера» носять лейбик без рукавів і без талії, хоч рукава иноді й трапляються На Чернигівщині, як повідомляє А. Г. Сластіои. і тепер ще носять білу сукняну безрукавку, що її звуть катанкою (зовсім так само, як і в Галичині). У Кролевецькому повіті ми бачили катанку вже з «вусиками», і, мабуть, тут нона втратила свою назву, бо ТІ звуть просто кірсеткою. У Дубнях на Полтавщині Гун, подорожній на початку XIX століття, бачив іще подібну одежу, але вже з рукавами. Отже, здається, тут ми знаходимо сліди поступового перетворення катанки в корсетку. Це перетворення повстало, мабуть, здебільшого одночасно з тим, як на місце сукна для цієї одежі прий-шли бавовняні тканини, а це на Великій Україні сталося в 20—30-х роках минулого століття Цим пояснюється повна відсутність корсетки як на малюнках Рігельмана, так і в описах одежі у Шафонського, Баитиша Камснсь-кого, Арандаренка, а також і в Голембіовськога та у Де ла Фліза. У всякім разі, корсетка — це частина жіночої одежі, порівнюючи з иншимн, новішого походження, і вона, як показу« все вищенаведене, найбільше розвинулась иа східній Україні, тнмчасом як на заході України в деяких місцевостях, як, наприклад, у Гилтському повіті на Поділлю та в цілій Галичині, корсетки зовсім немає. В західній частині України корсетки бувакль більше яскравих іа строкатих барв і значно коротші, ближчі до лейбика, а на сході вони — темніші та значно довші; на Чернигівшнні їх шиють з набойки з дрібними квіточками на чорному чи синьому тлі, на Полтавщині вони майже скрізь однобарвні, темних відтінків, а крім того, довші, ніж деинде на Україні (табл. XIV, е). На Харківщині та Вороніжчині корсетки шиють коротші, Із строкатих тканин, бавовняної парчі тощо та довільно оздоблюють їх оксамитовими нашивками, гудзиками тощо (табл. XV, д). Застьобують корсетки звичайно на лівому боці, але часом, як. наприклад, в Уманському повіті, посеред грудей, на гапликах.