48 законів влади

Якось за давніх часів правитель Тартарії прогулювався зі своїми аристократами. На узбіччі абдал (суфій-мандрівник) вигукував: «Якщо хтось дасть мені сто динарів, я дам йому добру пораду». Правитель зупинився і спитав: «Абдале, що це за порада за сто динарів?» «Пане, — відповів абдал, — накажи мені видати цю суму, і я відразу все тобі розповім». Правитель так і зробив, сподіваючись почути щось надзвичайне. Дервіш йому сказав: «Моя порада така: ніколи не починай щось робити, перш ніж не продумаєш, чим це закінчиться». Почувши це, аристократи й усі присутні розреготалися, приповідаючи, що абдал мудро вчинив, попросивши гроші наперед. Але правитель сказав: «Нема чого реготати з доброї поради абдала. Усі знають, що треба думати, перш ніж щось робити. А ми щодня про це забуваємо й маємо погані наслідки. Я дуже ціную цю пораду дервіша».

Правитель вирішив повсякчас пам’ятати про цю пораду і наказав написати її золотом на стінах і навіть вигравіювати на срібному тарелі.

Незабаром змовник вирішив убити правителя. Він підкупив його хірурга, пообіцявши тому прем’єрство, якщо він устромить отруєний скальпель у руку правителя. Коли настав час пускати кров правителеві, для збирання крові підставили срібну мисочку. І раптом хірург зрозумів, що написано на ній: «Ніколи не починай щось робити, перш ніж не продумаєш, чим це закінчиться». Він збагнув, що, коли змовник стане правителем, він тут же вб’є хірурга, і йому не треба буде виконувати обіцянку.

Правитель, помітивши, як хірург тремтить, поцікавився, у чім справа. Той відразу розповів усю правду. Змовника схопили, а правитель гукнув усіх, хто був присутній при тому, як абдал давав пораду, і сказав їм: «Ви й досі глузуєте з дервіша?»