48 законів влади
- Автор: Грин Роберт
- Год: 2017
- Язык: украинский
- ISBN: 978-617-12-3366-9
- Переводчик: Лесь Герасимчук
- Жанр: Психология
Электронная книга - «48 законів влади». Краткое содержание книги:
Але ось він помітив, що тон директора змінився. Він перестав говорити про вежу, а згадав про свою низьку платню, розповів про те, як його дружина мріє про шубу, і поскаржився, що працювати доводиться до сьомого поту, хоча цього ніхто не цінує. Пан П. збагнув, що урядовець натякає на хабар! Проте він відчув не гнів, а полегшення. Тепер він повірив у правдивість Люстіґа, бо під час усіх попередніх контактів із французькими бюрократами ті обов’язково натякали на хабар. Пан П. заспокоївся і крадькома підсунув йому кілька тисяч франків купюрами, а тоді вручив заповнений чек. Натомість отримав документацію, серед якої була і купча. Він вийшов із готелю, мріючи про зиск і прийдешню славу.
Через кілька днів пан П., не дочекавшись повідомлення з міністерства, почав здогадуватися, що тут щось не так. Кілька телефонних дзвінків — і стало ясно, що ніякого генерального директора Люстіґа немає, а Ейфелеву вежу ніхто не планував зносити. З нього виманили 250 тисяч франків!
Пан П. до поліції не пішов. Він розумів, яку матиме репутацію, якщо люди довідаються, що його ошукали за допомогою найабсурднішої афери в історії. Для нього це означало б приниження, а його бізнес був би приречений.
Тлумачення
Якби граф Віктор Люстіґ, екстраординарний аферист, спробував продати Тріумфальну арку, міст через Сену, статую Бальзака, йому б ніхто не повірив. Але Ейфелева вежа була занадто грандіозна, і неможливо було повірити, що вона може бути частиною афери. І справді, саме тому, що ця затія була абсолютно неймовірна, Люстіґ зміг через півроку повернутися до Парижа і «перепродати» вежу іншому дилерові металобрухту, причому за вищу суму, що за нинішнім курсом становила б 1,5 мільйона доларів!
Величина масштабу веде до обману зору. Він відвертає увагу, зачаровує, усе здається таким очевидним, що ми просто не можемо уявити, ніби це ілюзія або ошукування. Озбройтеся самі масштабом і зухвальством, якомога більше поширте свій обман, а тоді йдіть далі. Якщо ви відчули, що простак щось запідозрив, робіть, як безстрашний Люстіґ: не задкуйте і не знижуйте ціну, адже він підвищив її, відкинув компроміс і сумнів і переміг завдяки своєму зухвальству.
ІСТОРІЯ У СЕНА
У низенькому котеджі під стріхою в долині Намсан жили бідняки, пан і пані У Сен. Чоловік із власної волі ось уже сім років не виходив зі своєї холодної кімнатки, де лише читав книжки… Якось його дружина, уся в сльозах, сказала йому: «Послухай, добрий мій чоловіче! Яка користь від твого читання? Усю свою молодість я прала та шила для чужих людей, а в самої нема ні жакетки, ні спідниці на заміну, а останні три дні я не мала що їсти. Я замерзла й хочу їсти. Я більше не можу так!» Почувши ці слова, учений середнього віку закрив книжку… звівся на рівні ноги і… мовчки вийшов із дому… Приїхавши до центру міста, він зупинив перехожого: «Здрастуйте, друже! Чи не скажете, хто найбагатша людина в цьому місті?» — «Бідний селюче! Хіба ви не знаєте мільйонера Б’єн-сі? Його препишний будинок із череп’яним дахом і дванадцятьма воротами он там!» У Сен попрямував до будинку багатія. Увійшовши через великі ворота, він розчахнув двері до вітальні й звернувся до хазяїна: «Мені для капіталізації мого комерційного підприємства треба 10 000 янгів, і я хочу, щоб ви мені їх позичили». — «Гаразд, пане. Куди мені відіслати гроші?» — «До ринку Ансонг, одержувач — гуртовик». — «Гаразд, пане. Я запишу на Кім, найбільшого гуртовика на ринку Ансонг. Одержите гроші в нього». — «До побачення, пане». Коли У Сен пішов, гості в кімнаті почали питати Б’єн-сі, чого він дав таку суму незнайомому злидню. Багач їм тріумфально відповів: «Хоча на ньому й лахміття, він говорив про справу чітко, без зрадницької сором’язливості і приниження, як зазвичай чинять ті, хто позичає під безнадійний кредит. А цей чоловік або божевільний, або самовпевнений бізнесмен. Судячи з його безстрашного погляду і гучного голосу, він — непересічна людина з неабияким розумом, і я йому вірю. Через гроші люди часто стають малими, але такі, як він, заробляють великі гроші. Я радий допомогти великій людині зробити велику справу».