П'ята Саллі

Він м’яко промовив:

— Я визнаю свою помилку.

Саллі торкнулася його руки.

— Я все одно хочу, щоб ти залишився зі мною.

Роджер взяв свій піджак, підійшов до дверей, а тоді озирнувся:

— Тільки пообіцяй, що не завдаси собі ніякої шкоди.

— Обіцяю. Те, чого я хочу тепер, — протилежне смерті. Я хочу жити наповненим життям як вільна людина і самотужки робити вибір.

— Що ж, Саллі, тоді добраніч. Побачимося на сеансі завтра вранці о дев’ятій.

Після того як він пішов, Саллі залишилася стояти невпевнена в тому, що робити зі своєю нововіднайденою свободою. Щось усередині неї порадило приготувати собі попкорн та подивитися вечірнє шоу по телевізору або дочитати «Мобі Діка». Але вона відкинула обидві думки, пробурмотівши: «Я не це собі планувала».

Саллі знала, що найкращим варіантом буде залишитися вдома, та все одно неспокійно міряла кроками квартиру. Хотіла піти, та разом з тим — хотіла залишитися. Вона знала, що там нічого на неї не чекає. Прогулянка вулицями змусить її почуватися ще самотнішою й зажене в глибшу депресію. Та все одно вона могла б зустрітися з кимось цікавим. Рішення. Рішення. Раніше з ними було так просто. Саллі взяла слухавку та почала набирати домашній номер Еліота, але зупинилася. Тоді замість нього зателефонувала Тоддові. Коли він відповів, вона витріщилася на телефон і швидко повісила слухавку.

— Блядь! — нарешті скрикнула вона, вхопила сумочку та пальто і вибігла сходами на вулицю.

Почався дощ. Вона сховалася під накриттям ательє містера Ґрінберґа, витягла з сумочки пластиковий капюшон від дощу та наділа його, скориставшись вітриною як дзеркалом. Мерфі все ще стояв на місці, але з якогось дива його кийок зник. Порожня права рука була вивернута в непристойному жесті. Дурнувата ідея, подумала вона. Так, ніби грабіжника відлякає манекен у поліцейській формі.

Вона почекала на розі вулиці на таксі, але міський автобус приїхав раніше, тож зайшла всередину. Не було потреби тринькати гроші. Саллі зійшла на Третій авеню та пішла по ній, відчуваючи збудження від того, що гуляла вулицею з опівнічниками. Вона була вражена собою, відчувала ризик, і їй це подобалося. До кінця вечора могла ще пережити якусь пригоду, могла зустрітися з кимось, хто б змінив її життя. Одна випадковість, одна випадкова зустріч, і все могло б піти далі в іншому напрямку. Це було неправильно. Це було по-дурному. Але кому взагалі не наплювати? Саллі збиралася чудово провести час. Вона також була опівнічницею.

Вона почула музику з «Шендіґаф» і задумалася, чи слово shandy походило від shanty[97]. Потрібно буде перевірити якось етимологію цього слова. Всередині яблуку не було де впасти, й вона побачила, як у її бік повертаються зголоднілі погляди. Спочатку Саллі це тішило, й вона прослизнула до бару, щоб замовити скотч, але коли хтось почав ззаду тертися, вона відчула, як по шкірі біжать мурашки й обхопила себе руками, ніби для захисту.