Гаррі Поттер і напівкровний принц

Гаррі був сердитий на друзів, бо ті підтримали Макґонеґел; проте він не міг не приєднатися до їхньої розмови, коли вони почали обговорювати все, що сталося.

- То кому, як ви гадаєте. Кеті мала передати намисто? - поцікавився Рон. коли вони піднімалися по сходах до вітальні.

- Хто його зна, - знизала плечима Герміона. - Головне, що йому дуже пощастило. Ніхто не зміг би розгорнути той пакунок, не торкаючись намиста.

- Він міг призначатися кому завгодно, - припустив Гаррі. - Скажімо, Дамблдору… смертежери були б раді його позбутися, він. мабуть, у переліку їхніх найперших мішеней. Або Слизорогу… Дамблдор вважає, що Волдеморт дуже хотів мати Слизорога на своєму боці і, мабуть. не дуже зрадів, коли той став на бік Дамблдора. Або…

- Або тобі, - стривожено сказала Герміона.

- Такого не могло бути. - заперечив Гаррі. - бо тоді Кеті просто зачекала б мене й віддала пакунок. Я йшов за нею від самих «Трьох мітел». Було б значно простіше передати пакунок за межами Гоґвортсу, якщо врахувати, що Філч усіх обшукує. Цікаво, чому Мелфой сказав їй занести це до замку?

- Гаррі, та ж Мелфоя в Гоґсміді не було! - аж тупнула ногою роздратована Герміона.

- Він міг скористатися допомогою когось зі своїх посіпак, - наполягав Гаррі. - Креба чи Ґойла… або якогось смертежера. Він тепер матиме значно кращих посіпак, ніж Креб з Ґойлом…

Рон і Герміона перезирнулися з таким виглядом, ніби подумали: «Немає сенсу з ним сперечатися».

- Холодець з кропом, - упевнено проказала Герміона пароль, коли вони підійшли до Гладкої Пані.