Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Що ж, - досить лагідно сказала професорка Макґонеґел,-Ліно, йди до шкільної лікарні, нехай мадам Помфрі дасть тобі заспокійливе.
Коли дівчина вийшла з кабінету, професорка Макґонегел знову глянула на Гаррі, Рона й Герміону. -Що сталося, коли Кеті торкнулася намиста?
- Вона здійнялася вгору, - пояснив Гаррі, перш ніж Рон чи Герміона встигли розкрити рота. А тоді закричала й знепритомніла. Пані професорко, чи не міг би я побачити професора Дамблдора?
- Поттере, директор повернеться аж у понеділок, - здивовано глянула на нього професорка Макґонеґел.
- Його немає? - сердито перепитав Гаррі.
- Так. Поттере, немає! - гостро відповіла професорка Макґонеґел. -Але якщо маєш що розповісти про цю жахливу подію, то розповідай мені!
Частку секунди Гаррі вагався. Професорці Макґонеґел він якось не був готовий звірятися; Дамблдор, хоч і здавався часом грізнішим, якось легше сприймав різні теорії, навіть найдикіші, і не був схильний глузувати з них. Однак це було питання життя й смерті, тож боятися глузування було якось недоречно.
- Мені здається, пані професорко, що це Драко Мелфой дав Кеті намисто.
Рон почав ніяково терти собі носа; а Герміона зачовгала ногами, ніби хотіла відійти від Гаррі якнайдалі.
- Поттере, це дуже серйозне звинувачення, - сказала професорка Макґонеґел після секундного збентеження. - Ти маєш якісь докази?
- Не маю, - сказав Гаррі, - але… - і він розповів їй, як вони йшли за Мелфоєм до «Борджин і Берке» й підслухали його розмову з Борджином.
Коли він договорив, професорка Макґонеґел збентежилася ще більше.
- Мелфой приніс щось до «Борджина й Беркса», щоб відремонтувати?
- Ні, пані професорко, він лише хотів, щоб Борджин йому сказав, як те щось полагодити, з собою він нічого не мав. Але річ не в тім. Головне, що він там щось купив, і мені здається, що саме оце намисто…
- Ти бачив, як Мелфой виходив з крамниці зі схожим пакунком?
- Ні, пані професорко, він звелів Борджину зберігати свою покупку в крамниці…
- Але ж Гаррі, - втрутилася Герміона, - Борджин запитав, чи не хотів би він забрати ту річ з собою, а Мелфой відповів «ні»…
- Бо він не хотів до нього торкатися, це ж очевидно! - розсердився Гаррі.
- Насправді він сказав: «Як би це виглядало, якби я ніс таке по вулиці?» -уточнила Герміона.
- Він був би схожий на ідіота, якби йшов у намисті, - не стерпів, щоб не пожартувати, Рон.
- Ой, Роне, - зітхнула Герміона, - воно ж було б загорнуте, і йому не треба було б до нього торкатися, а пакунок легко можна було б заховати під плащем, і ніхто б його не побачив! Думаю, він міг залишити в «Борджина й Беркса» щось громіздке, або щось таке, від чого багато шуму, або таке, що привертало б до нього увагу, якби він ішов з ним по вулиці… а крім того, - голосно додала вона, перш ніж Гаррі встиг її перебити, - я ж поцікавилася в Борджина цим намистом, хіба не пам'ятаєте? Коли я зайшла, щоб вивідати, що саме просив зберігати Мелфой, я побачила там намисто. А Борджин лише ціну мені назвав, він не казав, що воно вже продане…
- Бо ти поводилася занадто відверто, він уже за п'ять секунд збагнув, чого ти прийшла. Зрозуміло, що він нічого не збирався тобі казати… та й Мелфой міг домовитися, щоб йому це вислали поштою, бо…
- Годі вже! - сердито урвала розмову професорка Макґонеґел тієї миті, коли Герміона вже було роззявила рота, щоб заперечити. - Поттере, дякую за все, що ти розповів, але не можна винуватити містера Мелфоя лише на тій підставі, що він побував у крамниці, де можна було придбати це намисто. Це може стосуватися, мабуть, сотень людей…
- …що я й казав… - пробурмотів Рон. -…і в будь-якому разі цього року ми застосували тут суворі заходи безпеки, тож я не вірю, що намисто могло б потрапити в школу без нашого відома…
- …але…
- …ба навіть більше, - завершила професорка Макґонеґел, усім своїм виглядом показуючи, що ставить на цьому жирнющу крапку, - містера Мелфоя сьогодні в Гоґсміді не було.
Гаррі відвисла щелепа.
- Звідки ви знаєте, пані професорко?
- Бо він відбував у мене покарання. Він уже двічі поспіль не виконав домашніх завдань з трансфігурації. Тож дякую тобі. Поттере, що поділився своїми підозрами, - сказала вона, обходячи друзів. - але зараз я мушу йти до шкільної лікарні, щоб подивитися, як почувається Кеті Бел. Бажаю доброго дня.
Професорка відчинила двері кабінету. Друзі не мали іншого вибору, крім як мовчки повз неї пройти.