Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
- Томе. До тебе гості Це пан Дамбертон… даруйте, Дандербор. Він прийшов сказати тобі… ну, він сам усе розповість.
Гаррі зайшов до кімнати з обома Дамблдорами, а місіс Коул зачинила за ними двері. Це була невеличка вбога кімнатка, де не було майже нічого, крім старої шафи й залізного ліжка. На ліжку просто на сірій ковдрі сидів, витягши перед собою ноги, хлопець і тримав у руках книжку.
В обличчі Тома Редла не було нічого від Ґонтів. Здійснилося Меропине передсмертне бажання: він був мініатюрною копією свого вродливого батька - високий, як на одинадцять років, чорнявий і блідий. Його очі легенько примружилися, коли він побачив ексцентричного Дамблдора. На мить запала тиша.
- Як ся маєш. Томе? - привітався Дамблдор, підходячи до хлопця й подаючи йому руку.
Хлопець завагався, а тоді подав свою, й вони потисли один одному руки. Дамблдор підсунув до Томового ліжка важкого дерев'яного стільця, і тепер вони були схожі на пацієнта лікарні й відвідувача.
- Я професор Дамблдор.
- Професор? - перепитав Редл. Він мав насторожений вигляд. - Це щось таке, як «лікар»? Навіщо ви тут? Це вона вас запросила, щоб мене обстежити?
Він показав на двері, за які щойно вийшла місіс Коул.
- Ні-ні, - заперечив з усмішкою Дамблдор.
- Я вам не вірю, - сказав Редл. - Вона ж хоче, щоб мене обстежили, так? Скажіть правду!
Останні два слова він викрикнув. Це був наказ, до того ж було видно, що наказувати він звик. Його очі розширилися, він люто дивився на Дамблдора, який нічого не відповів, зате продовжував приємно всміхатися. Минуло кілька секунд і Редл відвів очі, хоч вигляд мав, мабуть, ще настороженіший.
- Хто ви такий?
- Я вже сказав. Я професор Дамблдор. я працюю в школі, яка називається Гоґвортс. Я прийшов тобі запропонувати навчатися в моїй школі… у твоїй новій школі, якщо ти забажаєш туди перейти.
Редл відреагував на це цілком несподівано. Він зістрибнув з ліжка й відсахнувся від Дамблдора з обуреним виглядом.
- Мене не обдурите! Насправді ви з божевільні, так? «Професор», ага, аякже… я туди не піду, ясно? Це ту стару кішку треба запхати в божевільню. Я нічого не робив тим малявкам Емі Бенсон чи Денісу Бішопу, можете самі в них спитати, вони вам скажуть!
- Я не з божевільні, - терпляче пояснив Дамблдор. - Я вчитель, і якщо ти сядеш і заспокоїшся, то я розповім тобі про Гоґвортс. Та якщо ти не захочеш навчатися в нашій школі, то ніхто тебе не примусить…
- Нехай би тільки спробували, - глузливо вишкірився Редл.
- Гоґвортс, - вів далі Дамблдор, ніби й не почув останніх Редлових слів, - це школа для дітей з особливими здібностями…
- Я не божевільний!
- Я це знаю. Гоґвортс - це школа не для божевільних. Це школа чарів.
Запала тиша. Редл завмер, його обличчя нічого не виражало, лише погляд метався з одного Дамблдорового ока до другого, наче намагаючись упіймати котресь із них на брехні.
- Чарів? - пошепки перепитав він.
- Саме так, - підтвердив Дамблдор.
- То… то те, що я вмію робити, це чари? -А що ти вмієш робити?
- Та різне, - ледь чутно сказав Редл. Спочатку шия, а потім і запалі щоки почервоніли від збудження; він був неначе в гарячці. - Можу рухати речі, не торкаючись. Можу примусити тварин робити те, що я хочу, навіть не приборкуючи їх. Можу завдати прикрощів тим людям, які мене дратують. Можу зробити їм боляче, якщо забажаю.
Його ноги затрусилися. Він, спотикаючись, підійшов до ліжка і знову сів, втупившись у свої руки й молитовно похиливши голову.
- Я знав, що я інакший, - прошепотів він нібито до власних тремтячих пальців. - Я знав, що я особливий. Я завжди знав, що тут щось є.
- І ти не помилився, - Дамблдор уже не всміхався, а уважно стежив за Редлом. -Ти чарівник.
Редл підвів голову. Його обличчя змінилося: воно світилося дикою радістю, але чомусь він не став від цього гарнішим - навпаки, його тонкі риси мовби огрубли. і на його лиці з'явився хижацький вищир.
- І ви теж чарівник? -Так.
- Доведіть, - звелів Редл тим самим командирським тоном, що й тоді, коли наказував: «Скажіть правду».
Дамблдор підняв брови.
- Якщо, як я зрозумів, ти погоджуєшся вступати в Гоґвортс…
- Аякже!
- Тоді ти повинен звертатися до мене «пане професоре» або «пане директоре».
Редлове обличчя на якусь швидкоплинну мить закам'яніло, а тоді він промовив несподівано ввічливо:
- Вибачте, пане директоре. Я мав на увазі… будь ласка, пане професоре, чи не могли б ви показати мені…
Гаррі був переконаний, що Дамблдор відмовиться, пояснивши Редлові, що попереду, в Гоґвортсі, у них буде достатньо часу для практичних занять і що вони зараз у будинку, де повно маґлів, тому треба бути обачним. Одначе, на його превеликий подив, Дамблдор вийняв з внутрішньої кишені піджака чарівну паличку, спрямував її на обдерту шафу в кутку й недбало змахнув.