Гаррі Поттер і напівкровний принц

Попрощавшись королівським помахом руки, професор перевальцем пішов з цукерні, звернувши на Рона не більше уваги, ніж на якогось там таргана.

- Неймовірно, але ти знову зумів викрутитися, - похитала головою Герміона. - Хоч там не так і погано… інколи буває досить весело… - Але тут вона помітила вираз Ронового обличчя. - Ой, подивіться… там є чудові цукрові пера… їх можна смоктати годинами!

Зрадівши, що Герміона змінила тему, Гаррі виявив значно більше, ніж звичайно, інтересу до нових надвеликих цукрових пер. але настрій у Рона не поліпшився, і він лише стенув плечима, коли Герміона спитала, куди б він хотів податися тепер. -Ходімо в "Три мітли" - запропонував Гаррі. - Там хоч тепло.

Вони знову обмотали голови шарфами й вийшли з цукерні. Після солодкого затишку «Медових руць» пронизливий вітер шмагав їх по обличчях наче батогами. Вулиця була майже безлюдна; ніхто не зупинявся, щоб побалакати, усі квапливо бігли хто куди. Виняток становили два чоловіки попереду, що стояли біля входу в «Три мітли». Один був дуже високий і худий; Гаррі примружився, щоб краще його роздивитися крізь залиті дощем окуляри, і впізнав шинкаря з «Кабанячої голови» - іншого Гоґсмідського шинку. Коли Гаррі, Рон і Герміона наблизилися, шинкар щільніше загорнувся в плащ і пішов. Нижчий чоловік, що незграбно вовтузився з чимось у руках, залишився сам. Друзі порівнялися з ним, і аж тоді Гаррі нарешті впізнав і його.

- Манданґусе!

Присадкуватий, кривоногий чоловік зі скуйовдженими рудими патлами з несподіванки підскочив і впустив старезну валізу. Від падіння вона розкрилася, виваливши, як здалося, увесь вміст вітрини з крамнички лахмітника.

- А, Гаррі, здоров, - привітався Манданґус Флетчер, непереконливо зображаючи безтурботність. - Ну, не буду тебе затримувати.

Флетчер з виглядом людини, яка воліла б якомога скоріше зникнути, почав згрібати з землі увесь той мотлох назад у валізу.

- Ти це все продаєш? - запитав Гаррі, дивлячись, як Манданґус визбирує всякий брудний непотріб.

- Та, той… треба ж якось жити, - відповів Манданґус. - Подай мені оте-го! Рон нахилився й підняв щось сріблясте.

- Стривай, - повільно проказав Рон. - Щось таке знайоме…

- Дякую! - Манданґус вихопив з Ронових рук келиха й запхав у валізу. - Ну, то бувайте… ОЙ!

Гаррі схопив Манданґуса за горло й притис до стіни шинку. Міцно тримаючи однією рукою, другою вийняв чарівну паличку.

- Гаррі!-пискнула Герміона.

- Ти це взяв у домі Сіріуса, - прошипів Гаррі, ледь не торкаючись Манданґусового носа своїм і вдихаючи огидну суміш перегару й старого тютюну. - На ньому ще був герб родини Блеків.

- Я… та не… та шо?… - бризкав слиною Манданґус, потроху багровіючи.

- Ти що - пішов туди в ніч його загибелі й пограбував дім?-прокричав Гаррі.