Авантюра XL
- Автор: Чапай Артём
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-617-690-886-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Авантюра XL». Краткое содержание книги:
Нове видання доповнено оповіданнями про те з подорожі, що не ввійшло до першої публікації. Написано в експериментальному стилі, з відчутними впливами інтернету й молодіжного сленгу.
крім того, уперше за кілька місяців довго лазив в інтернеті й через це теж відчував провину.
(зі щоденника)
Здається, я дуже щаслива людина: мені не минуло й двадцять п’ять років, а я здійснив практично всі дитячі мрії — усі, крім однієї: попрацювати моряком (готуюся!).
Сьогодні цілий день ходили ґватемальським лісом — усе, як у дитячих мріях: у брезентових штанах, у чоботах по коліно, футболка без рукавів і тропічна засмага. Прокладаючи собі дорогу мачете.
З планшетом-мапою та кутником шукали та позначали дерева на будинок — керуючись не стільки вимірами, скільки естетично-екологічними міркуваннями: де поряд багато дерев, беремо одне; де тільки одне — його залишаємо. Найкрасивіші, найбільш лапаті та вкриті мохом дерева — звісно, належать не нам, а лісові.
34
як легко, виявляється, відрізнити
сосну, кипарис, евкаліпт і ялину —
навіть не за кроною, а просто за корою.
ранками по горах пливе туман,
а вечорами далеко внизу
запалюються вогники містечка.
улюблений напій Тома́са, охоронця на фермі, —
ка́че: ферментоване людське лайно,
зеленувата рідина п’ятдесятиградусної міцності.
Тома́с має двадцять вісім дітей від близько двадцяти жінок
і не утримує нікого з них.
удає із себе напівдурника,
але після тижня спілкування розумієш,
що це його стратегія
уникнення відповідальності —
як у житті, так і на роботі,
де він виконує передусім обов’язки блазня
при князеві-власникові ферми.
дон Елеасар, власник,
володіє квадратними кілометрами земель,
і він аж ніяк не капіталіст —
він з аристократії,
з дідусями-родичами Романових,
з батьком-секретарем президента Мексики Міґеля Алемана
та з ексцентричними ідеями замість бізнесових проектів.
у нього дев’ять породистих страусів.
кажуть,
кожен коштує десятки тисяч доларів —
а користі жодної.
й Елеасар планує купити тигра.
і от старий дивак-феодал
зустрів молодих диваків-люмпенів.
(зі щоденника)
Сьогодні майже завершили фундамент. Поряд лежать готові, уже очищені нами від кори стовбури — і це переповнює мене більшою гордістю, ніж перекладені з англійської книжки чи надруковані статті: комплекс інтелігента, який нарешті почав виготовляти щось матеріальне, працювати фізично — руками. Привіт Льву Толстому.
власне, це як здійснення ще однієї мрії:
маємо проект-фантазію,
і при цьому нас ніхто не контролює,
а просто надає всі ресурси:
деревину, цемент, інструменти.
та ще й годує і як на Ґватемалу дуже добре платить.
а далі — вперед: робиш «комо ту льо вес», тобто
як ти це собі бачиш.
(зі щоденника)
2 жовтня 2006
Спалив паперову фотографію дівчинки з Техасу, Ерін… Звісно, це саме знак того, що спалення не допоможе. Ох уже ці привиди можливих кохань. Були б стосунки — мабуть, і вичерпалися б. Або ж навпаки. А так найгірше: «А раптом?..»
35
(зі щоденника)
у багатьох частинах світу, здається,
історія йде колом, циклами. періодично
людей зайобують настільки, що вони
здіймаються на боротьбу за зміни.
а потім результати боротьби
привласнюють чергові гади.
коли нарешті скажемо ми: «Досить!»?
коли нарешті зрозуміємо,
що боремося ж бо за себе,
а не за інтереси
наступного володаря?
з життя ґватемальської аристократії.
дон Елеасар, на якого ми працюємо, —
нащадок сицилійських знатних родів.
цілий будинок завішано портретами
троюрідних бабусь і двоюрідних дядьків.
дехто з них — родичі з російською династією
через якісь там німецькі кровні зв’язки; більшість —
скромні італійські князі.
коли ми вперше прибули в дім, я злякався.
тоді була гроза й ніч, а на стіні я раптом бачу
грамоту з його іменем, його фото й засвідчення,
що йому надано титул почесного академіка
мексиканської академії наук
1934 року.
а Елеасарові на вигляд ну десь п’ятдесят п’ять.
блін, дракула якийсь, не старіє…