Скарб
- Автор: Плавт
- Язык: украинский
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Скарб». Краткое содержание книги:
СЦЕНА ШОСТА
Мегадор, Евкліон Евкліон
Твоєю мовою я насолоджувався.
Мегадор
Чув?
Евкліон
Усе, від початку до кінця.
Мегадор
А мені,
Однак, було б іще приємніше,
540 Коли б ти вбрався до весілля доньчиного.
Евкліон
Хто славу за статком, за коштами блиск Має, про своє походження Нехай пам’ятає. Адже ні я, ні інший бідняк Статку не мають в домі більшого, Даремні людські сподівання.
Мегадор
Ну, немає! І боги нехай
Зберігають і примножують твоє майно.
Евкліон (убік )
Ненависні слова – “твоє майно”.
Він про моє добро не гірше, ніж я сам.
Обізнаний: стара розбовкала усе.
Мегадор
Навіщо ти від бесіди ухиляєшся?
Евкліон
550 Подумував я, як би вилаяти тебе.
Мегадор
За що?
Евкліон
За що? Злодіями куточки ти всі Мойого наповнив будинку! Кухарів п’ятсот Нагнав до мене, із шістьма руками кожний; Справжнісіньке потомство Геріонове! Хоч стежив би за ними стоокий Аргус, Юноною до Іо сторожем приставлений, І то не впильнував би. Там і флейтистка: Ось ця, якби водяний потік вином полився, То, певно, випила б ціле джерело, Пірену, що в Коринфі протікає. Так, 560 Ще припаси...
Мегадор
Вистачить їх на цілий полк! Надіслав тобі баранчика.
Евкліон
Баранчика!
Здохляка такого я не бачив ще.
Мегадор
Здохляка? Скажіть! Це як же так?
Евкліон
Під шкірою кістки: весь отут! Переведений украй! Живий ще, а нутрощі наскрізь видно, Світиться, як той ліхтар пунічний.
Мегадор
Купив, щоб різати.
Евкліон
Краще поховати віддай
Скоріше. Я так думаю, уже він здох.
Мегадор
Що, вип’ємо зараз?
Евкліон
Либонь, не став би пити я.
Мегадор
570 А то б звелів принести я від себе Вина старого барильце.
Евкліон
Не хочеться.
Вирішив пити лише воду.
Мегадор
Тільки воду п’єш?
А все-таки сьогодні славно напою тебе!
Евкліон (убік )
Куди націлився! Знаю! Щоб вином звалити,
До того доріжку стеле! А потім
Моє добро змінить місце проживання.
Побережуся і скарб із хати винесу:
Нехай вино і працю витратить даремно.
Мегадор
Піду омитися до жертвоприношення.
580 Прощавай!
(Іде.)
Евкліон
Горщику! Багато в тебе ворогів!
На золото всі дивляться, в тобі приховане.
Вирішив я от що зробити: віднесу тебе
До храму Вірності, там краща буде схованка.
Мене ти знаєш, Вірносте, я – тебе. Дивися,
Не змінюй же ім’я, коли тобі
Добро своє довірю! Я до тебе йду,
В твоїй, богине, вірності упевнений!
(Іде.)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА ПЕРША
Стробіл. Стробіл
Якщо ти вправний раб, роби, що я роблю. Поквапся, без ремствувань, виконуй, що наказано. 590 Якщо служити хочеш ти по совісті, Спочатку думай про хазяїна, про себе потім.
Якщо ти спиш, то й уві сні ти твердо пам’ятай, що раб. {*}
{* А закоханому хто служить хазяїну (от як я):
Бачиш, переможений любов’ю хазяїн – твій рабський обов’язок
Не штовхати його, куди він валиться, – врятувати його.
Як почнуть учитися плавати діти, то під них кладуть
Очеретяне плетиво: менше буде їм праці,
Легше плисти, руками рухати. Раб таким плетивом
Повинний бути для пана свого закоханого
І рятувати його, у разі потреби, від погибелі...}
Вивчати намагайся волю господаря свого.
600 Чоло його чого захоче, знати повинні очі твої,
Наказав – швидше стрімкої колісниці до справи мчися.
Якщо будеш ти турботливим, батога не скуштуєш,
Не доведеться тобі натирати до блиску кайдани тоді.
Хазяїн мій любить дочку Евкліона бідного, про
Новину довідався: за Мегадора заміж віддають її.
Він мене послав розвідати, як тут справи йдуть.
Щоб не викликать підозри, сяду отут на жертовник,
Видивлятися зможу звідси, що діється тут і там.
СЦЕНА ДРУГА
Евкліон, Стробіл. Евкліон
Ти лише утримайся, богине, не вкаже на
Золото моє, яке довірив я тобі. А сам ніхто
Не знайде його, не страшно: добре заховане.
610 Славна була б здобич, якби хто знайшов його,
Скарб той золотий! Богине Вірності, не приведи того!
Ну, тепер піду омиюся до жертвоприношення,
Щоб не затримувати мені зятя, не заважати йому,
Ледве пришле він за дочкою моєю, щоб до себе у будинок ввести.