Скарб
- Автор: Плавт
- Язык: украинский
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Скарб». Краткое содержание книги:
750 Дешевими вино й кохання стануть, лише чинити дай
Свавілля без покарання п’яницям і закоханим.
Ліконід
Зробивши дурість, сам прийшов я і прошу прощення.
Евкліон
Не люблю того, хто зло зробивши, шукає виправдання. Не твоє воно, адже ти знав: і нічого було торкатися.
Ліконід
Коли торкнувся вже, то краще хай мені Лишиться.
Евкліон
Без дозволу мого – моє?
Ліконід
Та ні.
Чому без дозволу? Але моїм повинно ж бути,
Евкліоне, і сам ти визнаєш: бути моїм воно повинно!
Евкліон
760 До претора я потягну тебе! Скаргу подам, клянуся, Якщо не повернеш.
Ліконід
Повернути мені? Що?
Евкліон
А що украв моє.
Ліконід
Я? Украв твоє? Відкіля? Що таке?
Евкліон
Нехай тебе
Бог вразить, коли не знаєш.
Ліконід
Ні, скажи, що шукаєш ти?
Евкліон
Золото моє, у горщику. Сам зізнався ти, що взяв.
Ліконід
Ні, не говорив, не брав я.
Евкліон
Як! Ти відмовляєшся?
Ліконід
Знати не знаю ні горщика я твого, ні золота.
Евкліон
Того горщика, що з гаю ти викрав Сільванового, Поверни, прошу. Поділимо. Половину дам тобі. Хоч ти і злодій, не буду нарікати! Ну ж бо, поверни!
Ліконід
Злодій я? Евкліоне, ти, мабуть, занедужав. Я думав, ти довідався про іншу справу, 770 Важливу таку справу і мене стосується. Коли є час, про неї б я поговорив з тобою.
Евкліон
А скажи по совісті, ти золота не крав?
Ліконід
Не крав.
Евкліон
І хто взяв, не знаєш?
Ліконід
Теж не знаю.
Евкліон
Довідаєшся хто, Мені покажеш?
Ліконід
Так.
Евкліон
У злодія не станеш частки вимагати?
780 Хто б він не був, ти не покриєш злодія?
Ліконід
Ні.
Евкліон
А якщо брешеш?
Антична література. Греція. Рим
Ліконід
Нехай мене тоді Юпітер вразить.
Евкліон
Досить.
Говори тепер, що хочеш.
Ліконід
Мабуть, не знаєш ти, Хто я, якого роду. Мегадор мені дядько, Антілох батьком був, сам я Ліконід по імені, Мати – Евномія.
Евкліон
Я знаю рід ваш. Говори тепер, Чого хочеш.
Ліконід
У тебе є дочка.
Евкліон
Так, удома, тут.
Ліконід
І ти
Віддаєш її за дядька мого?
Евкліон
Усе так і є.
Ліконід
Ну, так от, через мене він шле тобі відмову зараз.
Евкліон
Як відмову, коли до весілля усе готове, злагоджене? Нехай усі боги і богині вразять його! Та я Втратив через нього нині стільки золота, Нещасний!
Ліконід
Заспокойся, не поспішай із прокльонами. Нехай на благо і на щастя і тобі й дочці Обернеться ця справа! Говори: хай буде так!
Евкліон
Нехай мені влаштують боги це!
Ліконід
Нехай влаштують і мені!
Слухай-но! Хто винний у лихому, ні сорому, ні совісті
790 Не має, мізерна та людина! Благаю,
Евкліоне, тебе, твою дочку:
У чому мимоволі завинив я, прости мені й мене
З’єднай законним шлюбом з нею. Я, признаюся тобі,
Дочці твоїй завдав образи я у день Церери:
Дії вина і запалу юності піддався я.
Евкліон
Горе мені! Який учинок! Що я чую!
Ліконід
Навіщо бідкатись?
Хіба то лихо, що дідом став ти прямо перед весіллям доччиним?
Сам рахуй, десятий місяць від свята Церери,
Тому через мене мій дядько і надіслав відмову.
800 В дім увійди, довідайся, чи усе це правда.
Евкліон
Це просто смерть!
За одним лихом інші навалилися.
У дім піду довідатись, чи правда це.
(Іде.)
Ліконід
Слідом я.
Здається, цю справу вирішив і вибрався із прірви.
Не розумію, де зараз Стробіл, мій раб.
Почекаю його тут, потім туди піду.
Евкліону дам я час розпитати годувальницю
Про мій учинок. Їй справа уся відома.
ДІЯ П’ЯТА
СЦЕНА ПЕРША
Стробіл, Ліконід. Стробіл
Скільки радості мені дали боги – ще й якої!
Із золотом горщик у чотири фунти – мій! Хто ще такий багатий?
810 І до кого зараз в Афінах боги прихильніші?
Ліконід
Мені здається, голос чую тут поблизу.
Стробіл
Гм... Хазяїн!
Ліконід
Чи не раба бачу я, Стробіла, там?
Стробіл
Він і є.
Ліконід
А хто ж іще!
Стробіл
Наближуся.
Ліконід
Підійду.
Зустрівся він, напевно, як йому наказано,
З тією старою, дівчини годувальницею.
Стробіл
Про мою здобич цю розповісти йому чи ні?
Антична література. Греція. Рим
От що. Попрошуся на викуп у нього. Піду, скажу. Я знайшов...