Скарб
- Автор: Плавт
- Язык: украинский
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Скарб». Краткое содержание книги:
Стробіл
От як славно! Боги мені порятунок шлють!
Побіжу вперед і залізу там на дерево,
Побачу, де старий сховає золото.
680 Звелів хазяїн, щоправда, тут лишатися, –
Пусте! Поб’ють, зате я буду з вигодою.
(Іде.)
СЦЕНА СЬОМА
Ліконід, Евномія, Федра (за сценою). Ліконід
Я все сказав. Ти так само, як і я, тепер
Все про дочку знаєш Евкліонову.
Прошу і знову прошу тебе, мати, про те саме,
Про що просив я нещодавно:
Поговори про справу цю з дядечком.
Евномія
Ти сам знаєш, я завжди хочу Твої бажання бачити здійсненними. Сподіваюся, що доб’юся згоди братової, Бо справа праведна, якщо є вірним те, що, Напившись, ти дівчину збезчестив.
Ліконід
690 Тобі хіба збрехати можу я?
Федра (за сценою)
Ой, нянько, нянько! Смерть моя! Який біль!
Юноно, поможи мені!
Ліконід
Ось, чи ти чуєш?
Кричить, народжує уже. Справа красномовніша за будь-які слова.
Евномія
Увійди сюди зі мною разом до брата, сину, Щоб від нього домогтися згоди нам. (Іде.)
Ліконід
Йди, я за тобою. Дивно,
Куди Стробіл подівся, раб мій? Отут йому
Велів чекати я. А втім, якщо заради мене
Він старається, то сердитись нема чого.
700 Піду туди, там життя моє вирішується.
(Іде.)
СЦЕНА ВОСЬМА
Стробіл. Стробіл
У горах золотоносних птахи дятли є:
Лиш я від них багатший. Що мені царі?
Про них і говорить не варто - злидні!
Я - цар Філіпп, не менше. О чарівний день!
Пішовши тоді звідси, набагато раніше був
На місці я і там заліз на дерево,
Дивлюся, куди старий сховає золото.
Коли пішов він, я злажу з дерева,
Викопую скарб, тікаю відтіля, зирк -
710 Старий вертається, але мене не бачить він:
3 дороги трохи я звернув убік.
А ось і він отут. А це сховаю вдома я.
(Іде.)
СЦЕНА ДЕВ'ЯТА
Евкліон. Евкліон
Я пропав! Я загинув! Я убитий! Ой, куди Мені бігти і куди не бігти? Стій, тримай! Хто? Кого? Я не знаю, не бачу, я сліпий! Але куди мені йти? Де ж я? Хто ж я? He можу я зрозуміти! Допоможіть, благаю. Вкажіть на того, хто його поцупив! Що ти сказав? Тобі повірить я готовий, Людина ти гарна, видно по обличчю. Та що це? Ви смієтеся? Усіх вас знаю я. Більшість з вас - злодії, сумніву немає. Набіленим одягом прикрилися, сидите, Немов чесні люди.
Що ти сказав? З цих ніхто
Не взяв? Ой, убив ти мене! Ну, скажи,
720 Хто забрав? Ти не знаєш? Нещастя моє!
Я загинув! Такого лиха зазнати!
Стільки стогону і найлютішого суму приніс
Цей день мені, і голод, і з ним убогість.
Найжалюгідніша, пропаща я людина
На землі! Що мені життя? Скільки золота я
Утратив, а вже як я його охороняв!
Обікрав себе самого, і тепер
Радіють усі моєму розоренню і горю!
Ой, несила це мені терпіти!
СЦЕНА ДЕСЯТА
Ліконід, Евкліон. Ліконід
Хто перед нашим домом так ридає, голосить?
Це Евкліон, я бачу! Я пропав! Все викрито!
Він, звичайно, вже довідався про пологи доньки!
730 Як мені бути? Піти чи що? Лишитися? До нього підійти?
Тікати?
Евкліон
Хто тут?
Ліконід
Це я, нещасний.
Евкліон
Ні, нещасний я. Я загинув!
Стільки зла звалилося мені на горе!
Ліконід
Заспокойся!
Евкліон
Як можу я!
Ліконід
Той учинок, що твій розтривожив дух, Зізнаюся, я скоїв.
Евкліон
Чую що від тебе!
Ліконід
Так, я.
Це правда.
Евкліон
Чим же це я тебе скривдив так?
Чому мене надумав погубити, дітей моїх?
Ліконід
Бог мене штовхнув на це, він прихилив мене до неї.
Антична література. Греція. Рим
Евкліон
Як?
Ліконід
Визнаю свою провину я, усю свою відповідальність. І тебе просити прийшов я: вибач щиросердно!
Евкліон
740 Як же це чужого ти посмітив торкнутися?
Ліконід
А як же бути? Така вийшла справа. Не повернеш назад ніяк. Боги так хотіли, видно, те не без них зробилося.
Евкліон
Ні, хотіли боги, щоб я на ланцюзі зморив тебе.
Ліконід
Ні, не говори так!
Евкліон
Торкатися як ти смів добра мойого Без мене?
Ліконід
Вино у тому винне і любов.
Евкліон
Безсовісний!
З цими словами насмілився ти підійти до мене, нахаба!
Якщо за таке вибачатися в праві ти, тоді ходімо,
З жінок зривати золото, не криючись, почнемо.
Схоплять – покаємось: з п’яних очей, з любові все те зроблено.