Осінній сезон смертей
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
- ISBN: 978-966-14-7904-2,978-966-14-8444-2
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Осінній сезон смертей». Краткое содержание книги:
Соломія Павличко
— Ти у міліції була?
— Зі мною ще тоді розмовляв слідчий.
— Що питав?
— Хто міг убити Тетяну… Чи підозрюю я когось. Я сказала, що не моє діло когось підозрювати.
— А насправді?
Вона вловила мою обережність і напруження.
— І насправді теж… Але були моменти, коли мені самій хотілося її вбити.
Алла зітхнула і акуратно переламала тістечко навпіл.
— Тетяна ризиковано розважалася, — гострий ніготь сколупнув глазур з поверхні тістечка. — Любила дражнити хлопців. Їй нічого не варто було день гуляти з одним, вішатися йому на шию, а наступного дня демонстративно прогулюватися під руку з його приятелем.
Я мовчав, і вона повела далі:
— Вона підкреслювала усім, що вільна жінка. Сучасна. Їй було плювати на мужиків. Якось повідомила чергового залицяльника, що вагітна, і отримувала насолоду від того, як він казиться у пошуках виходу. Коли вона сказала йому, що пожартувала, він так зрадів, що навіть не образився на неї.
— А були такі, що ображалися?
— Авжеж. Один хлопець затіяв бійку. У «Зодіаку». При людях. Спочатку виматюкав її, потім поліз із кулаками. Танька не боялася — завжди поряд був хтось, що заступиться. Розраховувала вона точно.
— А як звали того хлопця?
— Неважливо. Слідчому я взагалі про це не розповіла.
Уявив собі радість Величка, який отримав би подібну інформацію, і задоволено гмукнув.
— А мені чому?
— Не знаю. Думаю, ти хочеш посприяти встановленню істини.
— По-книжному сказано…
— Хіба це не так?
Питання лишилося без відповіді. Алла глянула мені у вічі.
— Ти не думай, що Тетяна була якоюсь хвойдою. Хороша людина була, компанійська. Завжди виручала… Ось тільки нудно жити не хотіла, розумієш?
— Той хлопець точно не міг убити? Вибач, що набридаю, але одна річ — слідчому не сказати, а інша…
— Не міг! — двоє за сусіднім столиком обернулися на нас, Алла зашарілася, заговорила притишено: — Був гріх — подумала на нього, але вбито ще двох дівчат, я зовсім їх не знала, Таня, думаю, теж. А вбивала одна людина… Тільки… Я ж не для друку все це говорила…
Я мовчав, обмірковуючи почуте. Хочеш знайти злочинця — дізнайся все про жертву. З такими, як Тетяна, я зустрічався. Про них розповідають анекдоти, поширюють плітки, але, попри все, ставляться поблажливо. Набити можуть, але холоднокровно задушити, спланувавши все наперед — навряд.
— У тебе й далі є намір писати про все це?
— Так. Справу обов’язково спустять на гальмах рано чи пізно, а так нехай хоч трохи почухаються.
Про свої особисті інтереси я вирішив поки що промовчати.
— Коли будеш писати — обмізкуй те, що я розповіла. Таня була гарною подругою. А гріхи — так усі ми не святі, — Алла залпом допила залишки кави. — Я живу у шостій общазі, сорок п’ята кімната. Тримай мене в курсі.
МАНЬЯКА-ВБИВЦЮ МОЖНА СПІЙМАТИ ЛИШЕ З ДОПОМОГОЮ СВІДОМИХ ГРОМАДЯН
Публікація в минулому номері нашої газети матеріалу про трагічні події в студмістечку отримала широкий читацький резонанс. Дзвінки до редакції не припиняються. Одне питання хвилює всіх: «Чи зможемо ми коли-небудь вийти з дому, не трусячись від страху за своє життя?» Справді, поява в місті серійного вбивці — подія, яка переходить усі існуючі межі. Люди мають повне право вимагати від правоохоронців невідкладних заходів.
Ми звернулися за коментарями до начальника міськуправління внутрішніх справ генерал-майора Анатолія Бублика:
— На жаль, інформація у вашій газеті достовірна. Але твердження, що в студентському містечку орудує маньяк-убивця, я вважаю помилковим. Будь-який вбивця психічно неповноцінний, але саме слово «маньяк» вже лякає людей. Іноді вбивці вигідно, що його вважають психічно хворим. Адже він серед нас, отож якщо здоровий прикинувся хворим, йому легше уникнути підозр. Отож хочу закликати громадян до пильності.
— Як далеко просунулося розслідування?
— Це справа під моїм особистим контролем. Скажу більше — вона взята на контроль республіканською прокуратурою. Деякі результати вже є, але, самі розумієте, оприлюднювати їх ми не маємо права.
— Які, на вашу думку, причини вбивства?
— Слідча бригада активно працює в цьому напрямку. Але я закликаю також до співробітництва громадян. Про будь-які свої підозри прохання повідомляти нас.
Інформацію у райвідділі внутрішніх справ Київського району отримати також не вдалося. Одначе були запевняння, що пошуком убивці займаються кращі спеціалісти своєї справи. Хочеться вірити…