Осінній сезон смертей

По-друге, якщо хтось прочитає мої нотатки, то стане ясно, що я карав тих, хто порушив найсвятіші в світі закони моралі, хто насміхався над самим, поняттям Кохання. Чи маю я право? А ті, хто засуджує на смерть, сидячи в суддійських кріслах, хіба самі без гріха? „Не судіть і не судимі будете" — ось мудрість.

…Усе почалося відтоді, як я зустрів Валентину…

Був вечір відпочинку. Я вчився на третьому курсі істфаку, вона — на першому. Здається, був день факультету. Після неоковирного капусника почалися традиційні танці. Усі були вже підпилі, а я до спиртного ставлюся з відразою, тому мені було нудно. Я роззирнувся по залу і побачив дівчину, що скромно стояла в кутку, і запросив її танцювати.

Мабуть, я висловлююсь сумбурно, але той переворот, який стався в моїй душі, ніякими словами не опишеш. „Швидкоплинне видіння, ґеній чистої краси" — краще за Пушкіна не скажеш. Довго гуляли містечком, і все більше я відчував, що ми цього вечора знайшли одне одного. Вона гарна, але її краса природна, як течія гірської річки, як шум вітру в широкому полі, як тепле сонячне світло.

Ми почали зустрічатися, щодня! Справжніх друзів у мене ніколи, виявляється, не було. З тих пір, як ми з Валентиною покохали одне одного, я став об’єктом для кепкувань у чоловічому колі. Як я дізнався від Валентини, дівчата теж відверто сміялися над нами. Два чоботи пара — ось найневинніший жарт. Суспільство не могло пробачити проявів порядності, чистоти й невинності. Так, моя кохана романтична, її, зрештою, дратує розбещеність сучасної моралі, як і мене. Хіба в нормальному суспільстві це вважається вадою? Вона не думає про хлопців, шмотки, моди, косметику, танці і п’янки до упаду. Вона читає і пише вірші, вишиває, кохає мене… Побратися вирішили через п’ять місяців з дня знайомства.