Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Акції мідних копалень пішли вгору, а золотих — навпаки, впали. Паніка змінилася нестримним ентузіазмом.
— Ну що, голубе? Як вам банки?
Банки купували. Тільки тепер завсідники біржі зрозуміли їхній маневр. Зумисним зниженням ставок вдалося збити біржовиків з пантелику. Замовлення на гармати було вигаданим, поспішний продаж цінних паперів став усього-на-всього засобом зниження ставок.
А банки купували, купували все, поставивши на підвищення, і ті, хто, тільки-но з вигодою продавали, тепер уже купували, користуючись підвищенням курсу, входили в спілку з банками, аби скористатися вигодами їхнього маневру.
В кутку фойє, спершись об колону, стояв і зверхньо посміхався чоловік років під сорок, вдягнений просто, але з бездоганною елегантністю. На біржі його добре знали. Він появлявся тут часто і здавна.
— Це наче гра в карти, — промимрив він. — Чим довше тягнеться, тим більше виграє той, хто задумав її. Я теж виграю.
Йому пощастило розгадати сьогоднішній маневр банкірів; він зумів його передбачити, підготуватися, дочекатися, коли ставки понизяться так, що акції можна буде скупити мало не за безцінок.
— І все ж таки це паскудство! — пробурчав біржовик. — Ніколи не знаєш, багатий ти чи бідний. Минуло п'ять хвилин — ти став мільйонером, минуло ще десять — і тебе відвозять до лікарні.
Позаду нього, притуливши блокнот до стіни, робив записи якийсь чоловік. Він сказав біржовикові:
— А ви скептик, Міньясе.
Елегантний фінансист обернувся.
— О, це ви? Як справи, Жорже?
— Добре, наскільки це можливо, але я чув, що ви сказали, і це мене розсмішило.
— Чому? Ви, без сумніву, виграєте?
Чоловік, який писав і якого біржовик фамільярно назвав Жоржем, відповів, посміхаючись:
— Не виграю і не програю.
— А це ж чому?
— Я нічогісінько не виграв.
— Ви? Що ви кажете!
Міньяс підступив ближче.
— Ви твердите, що сьогодні нічого не виграли. У вашому житті це, мабуть, уперше. Отакої, Жорже, що ж це сталося, що ви не спробували щастя в цій захоплюючій грі?
Молодик згорнув папірець, що тримав у руці, вклав його в портмоне, і посміхаючись, сказав:
— У вас такий здивований вигляд. Це дійсно так, Міньясе, я ні сантима не виграв, і для цього є вагома причина.
— Господи! Та яка ж? Я вже двадцять хвилин у вас допитуюся.
— Зараз поясню, голубе. Розумієте, з учорашнього дня я не маю жодного су, я геть розорився.
І скориставшись замішанням свого співрозмовника, молодик кинув йому:
— Прощайте!
Він загубився у натовпі так швидко, що ошелешений почутою від нього новиною Міньяс не встиг його затримати й розпитати.
Біржовик не довго перебував у збентеженні. Він байдуже знизав плечима, подібно до своїх колег, коли ті дізнаються про банкрутство чи розорення котрогось із своїх приятелів.
— Ну що ж, тим гірше для нього! Ось іде один, хто грав на пониження.
Міньяс, не переймаючись більше долею свого знайомого, який, дуже можливо, цього вечора пустить собі кулю у скроню, відійшов від колони, біля якої простояв від самого початку роботи біржі. Це був гарний чоловік, що носив шикарне модне вбрання: просторий шкіряний плащ, циліндр, збитий на потилицю, золотий монокль, у руці він недбало тримав пречудовий стек із товстої крокодилячої шкіри, прикрашений золотим кільцем. Він пірнув у юрбу, що вже рідшала. Дійшовши до великих сходів біржі, обернувся і кинув погляд на цей ринок фінансів.
— Тут є що робити, — пробурмотів він, — роботи вистачить. Ох і дурні ж вони!
Тоді різко повернувся на каблуках і з саркастичною посмішкою рушив униз сходами, збираючись, очевидно, покинути храм Фортуни. Та ледве він ступив кілька кроків, як був змушений спинитися. Хтось гукав його:
— Міньясе! Егей, Міньясе!
— Ба, це ви? — сказав Міньяс, вітаючись з елегантним добродієм, який зразу ж, підхопивши його під руку, повів із собою. Це був також біржовик, дуже багатий перуанець, що, як розказували, відзначався неймовірним самовладанням, програючи і виграючи без найменших емоцій.
— Луїджі, яка різниця сьогодні? — запитав Міньяс.
— П'ятсот тисяч франків.
— Плюс чи мінус?
Перуанець посміхнувся:
— Плюс, звичайно. Ви ж не хотіли б… А втім, день видався чудовий, навіть якби я й програв, то не пожалкував би.
І перевів розмову на інше.
— До речі, Міньясе, ви в курсі останніх скандалів у вищому світі Парижа? Ви вже знаєте про події в жокей-клубі? Та й ви, здається, належите до цього клубу?
Фінансист Міньяс, який був греком чи принаймні видавав себе за такого, а серед біржовиків, на відміну від снобів і франтів, ніхто не переймався сумнівами щодо походження своїх колег, відмовив.