Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки
- Автор: Васильченко В’ячеслав
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ПВД «Твердиня»
- ISBN: 978-617-517- І25-7
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки». Краткое содержание книги:
Переніс усе криміналістичне добро на робочий стіл. Увімкнув ноутбук. Перетворився на справжнісінького журналіста. Такого собі homo scriptum — людину, що пише.
«Страшенно шкода цю молоду жінку, — почав стукати по клавіатурі. — Скільки Господь витратив на неї старання, вклав душу в прямому й переносному сенсі. Створив буквально шедевр, але хтось умить зруйнував цей Всесвіт Божої Любові… — Зупинився й подумав, не переносячи на віртуальний аркуш: — Цікаво, навіщо?.. А от це й потрібно буде вам, шановний пане професоре поки без моря, з'ясувати. І відшукати цього герострата. Хоча ні. Герострат пішов на злочин заради слави. Про нашого „вовкулаку“ цього сказати не можна. Він зробив усе так, щоб заховати своє ім’я й себе за сімома замками. Або й за більшою кількістю. Стоп. А чому це вбивцею не може бути жінка? Для статевого контакту з убитою поруч вона мала чоловіка. А потім… Ого, які нетрі. Зайдеш, і потім ніякої відпустки не вистачить, щоб повернутися. Навіть із компасом. Оце так „влип, очкарик“. Ну, Сергійчик, ну, замутив…»
Відчув, що починає заплутуватися в густих сітях думок. Ліками зазвичай ставав зелений чай. Допоміг і цього разу. Правда, ненадовго. Знову «повернувся» до лісу. А клавіатура, чітко відгукуючись на вивірені удари, стала втілювати думане у графічні зображення слів.
«Тепер, якщо відкинути всі безглузді здогади (хоча як їх можна відкинути: фактів же менше котячих сліз), що виходить? Убито молоду жінку. У неї нічого не вкрали, окрім, за словами чоловіка, смартфона. Тобто — нічого коштовного, на що могли б поласитися банальні грабіжники. Хоча для декого смартфон — межа мрій. Машина (ця взагалі на нормальну купу тугриків тягне), гроші, документи, прикраси — все на місці. Чи, може, щось таки й поцупили, але про це чоловік ні сном ні духом? Або в курсі, але вміло приховує? Такі або можна не рахувати. На початку їх безліч. Це — нормально. Виходить, пограбування як мотив поки відкидаємо. До пори до часу. Далі. Жінку загриз вовк. Це єдине, про що можна говорити з певністю. Як, втім, і про сексуальний контакт. Із чоловіком.
Отже, вовк… Варіант № 1. „Випадкова загибель“. Жінка їхала лісом (куди? навіщо?). Зупинилася (заглух двигун? не стерпіла природної потреби?). Вийшла (важко повірити: жінки, зазвичай, патологічно бояться темряви, до того ж — у лісі!) і зазнала нападу вовка. Висновок: надто вже неймовірно. Якщо навіть опустити факт перебування в нічному лісі (приблизний час смерті — 00.45), то з машини при будь-яких розкладах не вийшла б. Заглух двигун — чекала б ранку. Схотілося під кущик — що-небудь придумала б. Дотерпіла до світанку. Сяка-така, а проти вовка „Тойота-Прадо“ — все-таки фортеця. Але ж ні. Жінка виходить з машини. Безглуздо? Абсолютно. Якщо заглух двигун, можна подзвонити чоловікові, друзям, знайомим, щоб допомогли. Але вона нікому не подзвонила. Забула смартфона чи загубила десь? Цілком імовірно. Такий варіант пояснює багато: і відсутність апарата на місці вбивства, і те, що ні з ким не зв’язалася… Багато запитань без відповідей. Але найбезглуздіше — розташування тіла після атаки вовка. Ні. Цей варіант мимо. Неможливий „технічно“.
Варіант № 2. „Навмисне вбивство“. Жінку вбили за допомогою вовка. Призначили зустріч (причому це була знайома або навіть добре знайома людина). Довгань приїхала, довірливо вийшла з машини. Вимкнула смартфона, тому що співрозмовник про це попросив (щоб важливій розмові не заважали дзвінки?), або це зробив убивця вже після смерті загиблої. І сам забрав. Але чому ця „важлива розмова“ мусила відбутися опівночі? Невже іншого часу — хай навіть і для суперважливої розмови — не знайшлося?
Це трохи веде у бік містики, про яку потім. Опинившись поза машиною, жінка стала беззахисною, і загризти її — робота нескладна. Що характерно, вовк натренований суто на вбивство: „зайвих“ укусів на тілі немає. Потім хазяїн вовка розклав уже неживе тіло (навіщо?) і, задоволений, залишив місце злочину. Задоволений, бо вийшло все, як планувалося. Вбивство є, слідів убивці — немає. Висновок: ближче до правди, хоча й скидається на маячню. Ну, хоче людина вбити когось. Є дві тонни давно придуманих способів. Досконалих, надійних, перевірених у тисячах випадків. Навіщо вигадувати такий складний велосипед? Хоча… Креативників вистачає завжди. Не будемо скидати з рахунків. Ще образяться.