Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки

Слово „вовкулака“ складається з двох частин: вовк та ст.-слов. длака „волосся, шкура“ і має спільнослов'янське походження. Цей факт відображають багато слов'янських мов (природно, демонструючи закономірні фонетичні видозміни): рос. волколак, укр. вовкулака, білор. ваукалак, польск. wilkołak, лит. vilkolakis, чеськ. vlkodlak, словацьк. vlkolak, серб. вукодлак, болг. вълколак, върколак (звідки грец. βρουκόλακας, βρυκόλακας і рум. pricolic). Гіпотетичне ст. — слов. влъкодлакъ.

Вовкулаки „існують“ у віруваннях усіх індоєвропейських народів. У Європі (зокрема і в Україні) вовкулацтво відоме з найдавніших часів. Про нього свідчить ще Геродот. Історик розповідає про неврів — плем'я, місцем мешкання якого слугували верхів'я Дніпра (V ст. до н. е.). Представники цього племені, використовуючи чари, у певний час мали здатність перевтілюватися на вовків, а з вовків — знову ставати людьми.

А південні слов'яни вірили, що такими перевертнями можуть ставати діти, народжені від зв'язку жінки з вовкулакою…»