Користь незавершених справ

— А точніше? — трохи напружено поцікавився Кір. Звісно, він про це не чув, це прокляття передається виключно по жіночій лінії.

— Ти чув про суджених? Так от, у моєму випадку це не просто міф чи легенда, а дійсність. Чари підпускають до мене тільки тих, з ким можуть повністю взаємодіяти, а таких осіб можна перерахувати по пальцям однієї руки. Часто навіть родичі не входять у цей вузький круг. Ось, наприклад, моїй матері не пощастило. Раніше, коли ще бабуся була жива, ми були близькі одна одній, але потім… Я не знаю, як це сталося. Ми просто стали чужими.

— Невже це так… реально? І магія може міняти наші почуття, емоції?.. — Кір виглядав наляканим. Але я знала, що він хвилюється не за себе, а за мене. Як добре, що чари визнали його гідним! Не знаю, як би я жила без жодного друга…

— Ну… Скажемо так, вона не зовсім змінює почуття, вона скоріше відкриває правду. Я відразу відчуваю фальш, брехню… Але знаєш, ідеально чесних і добрих людей не буває, всі ми колись обманюємо. Набагато краще було б, якби все залишилося як раніше. Іноді правду краще просто не знати.

— Зрозуміло. Але ж… Зі мною цього не сталося? Я ж тобі не чужий? — дивно, Кір говорить в унісон моїм власним думкам.

— Ні. Ні, звичайно ж… Ти ніяк не міг би стати мені чужим.

— Ну тоді все має спрацювати! Сама подумай! — Кір усерйоз захопився ідеєю зробити з мене наречену.

— Я подумала. І не тільки подумала, а і прочитала все, що можна було дізнатися з книг, які в мене є. Це… такі випадки трапляються дуже рідко, адже магія такої сили просто ненормальна. Могутність, що я отримала, більше шкодить мені, ніж допомагає. Ти ж знаєш, силу можна отримати за допомогою ритуалу. Забороненого, звичайно. Я думаю, що під час війни або ще з іншої причини якась з відьом змогла провести який-небудь обряд, зараз напевне втрачений, аби збільшити свої здібності. Я навіть припускаю, що вона могла звернутися до богів… Можливо, до Дажбога, або навіть до Перуна… А потім ця дурепа передала силу іншій, вважаючи, що це дар, а насправді ж — це справжнє прокляття! — Я була зла. Ні, я була розлючена! І це не була та сліпа яскрава лють, яку мені доводилося останнім часом частенько відчувати. Це була та лють, при якій розум залишається чистим, прозорим і холодним, як гірський потік, і я з жахом розуміла, що якби побачила ту відьму зараз, то я б запросто могла її вбити голими руками.