Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Конституція України чітко не визначає правового статусу органів місцевого самоврядування. Оскільки згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, то очевидно, що органи місцевого самоврядування не відносяться до органів законодавчої влади. У той же час, оскільки у ч. 2 ст. 19 Конституції України говориться окремо про повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, то можна зробити висновок, що органи місцевого самоврядування Конституцією України не віднесені і до органів виконавчої влади. При цьому у ч. 3 ст. 143 Конституції України передбачено, що органам місцевого самоврядування можуть надаватись законом окремі повноваження органів виконавчої влади, здійснення яких фінансується у повному обсязі державою. Незалежно від змісту наведених положень Конституції України, органи місцевого самоврядування нею, очевидно, визнаються органами влади. Конституційний Суд України у рішенні від 26 березня 2002 р. № 6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 28 Закону України «Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів» (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) дійшов висновку, що із конституційного положення, сформульованого у ст. 5 Конституції України, згідно з яким народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у системному взаємозв'язку з положеннями ст.6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (ст. 7 Конституції України)[307]. Оскільки ж органи місцевого самоврядування, згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України, мають право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, то вони тим самим приймають рішення на виконання законів України, тобто є органами влади.
Не віднесена Конституцією України до будь-якої гілки влади і Прокуратура України. У контексті поняття службової особи, яке дається в ст. 364 КК, прокурори при виконанні своїх обов'язків (функцій) мають визнаватись представниками влади.
Роз'яснення з питань, що слід розуміти під виконанням функцій представників влади та організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, давались у постанові ПВСУ «Про судову практику в справах про хабарництво» від 7 жовтня 1994 р. № 12 і відтворені без суттєвих змін у п. 1 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26 квітня 2002 р. № 5.
Представник влади — це особа, яка постійно або тимчасово обіймає у державних органах та їх апараті посади, які надають їй право в межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Це так звані публічні службові особи. До представників влади, зокрема, відносяться і окремі види державних службовців, загальні засади діяльності, а також статус яких визначаються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.
У законодавчих актах для позначення напрямів і характеру діяльності органів державної влади та управління, характеру і виду діянь, які повинні чи можуть вчинюватись працівниками чи представниками таких органів, вживається різна термінологія: «функції», «повноваження», «компетенція», «обов'язки», «права», «права та обов'язки».
У Конституції України говориться про повноваження посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 19), повноваження народних депутатів України (ч. 4 ст. 76, ч. 1, 4 ст. 78, ч. 6 ст. 79, ст. 81), повноваження Верховної Ради України (ст. 81, 82, 83, 85, 89, 90 та ст. 106), повноваження Президента України (ст. 103, ч. 1 ст. 105, ст. 106, 108, 110, 112), повноваження Кабінету Міністрів України (ст. 115, 116, 120), повноваження Конституційного Суду України (ст. 150). У ч.8 ст. 107 Конституції України говориться, що компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом. Як синонім терміна «повноваження» щодо Автономної Республіки Крим у ст. 138 Конституції України вжито термін «відання». Стосовно органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у Конституції України вживаються терміни «функції» (ч. 6 ст. 140), «компетенція» (ч. 5 ст. 140, ч. 2 ст. 143), «повноваження» (ч. 5, 6 ст. 118, ст. 119, ч. 3 ст. 141, ч. 3, 4 ст. 143, ч. 1 ст. 144).
307
Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 2001–2002 / Відп. ред. канд. юрид. наук П.Б. Євграфов. — К.: «Юрінком Інтер», 2002. — С. 223.