ХРАМ ЗДОРОВ’Я
Наприкінці 1780-х років шотландський знахар-шарлатан Джеймс Ґрем… здобув собі чимало прихильників і величезні статки… Він створив шоу з використанням наукових досягнень. 1782 року він відвідав Філадельфію, де познайомився з Бенджаміном Франкліном і зацікавився його дослідами з електрикою. Либонь саме ці досліди надихнули його на створення апарата в «Храмі здоров’я», дивовижному закладі, який він відкрив у Лондоні для продажу своїх еліксирів… У головному приміщенні, де він приймав пацієнтів, стояв «найбільший у світі повітряний насос», який допомагав Ґрему в його «філософському вивченні» хвороб, а також «неперевершений металевий провідник», багато оздоблена позолотою підставка, оточена ретортами і судинами з «ефірними та іншими есенціями». Згідно з Еннемозером, який видав 1844 року в Лейпцигу книжку з історії магії, Ґремів «будинок… поєднував корисне і приємне. Скрізь в око впадала розкіш. Навіть у зовнішньому дворі, як розповідав свідок, здавалося, що мистецтво, винахідництво й багатства сягли вершин своїх можливостей. На бічних стінах кімнат вигнуте дугою світіння забезпечувалося штучним електричним світлом; спалахували промені зірок; скрізь зі смаком було дібрано барвисті вітражі. Усе це, запевняє той же свідок, зачаровувало і несамовито збуджувало уяву». Відвідувачам видавали аркуші з надрукованими на них правилами здорового способу життя. У кімнаті Великого Аполлона вони могли взяти участь у таємничих ритуалах у супроводі кантів: «Вітай, Живильне повітря етеру! Магія Магнетизму, вітай!» І доки вони вітали магію магнетизму, вікна темніли, на стелі з’являлися блискучі електричні зірки, а у пристінку з’являлася юна і мила «Рожева Богиня здоров’я»… Щовечора Храм здоров’я заполонювали відвідувачі; стало модним ходити туди і випробовувати велике дванадцятифутове оздоблене ложе — «Велике небесне ложе», яке нібито виліковувало всі хвороби… Це ліжко, за Еннемозером, «стояло у розкішній кімнаті, до якої вів із сусіднього приміщення циліндр, у якому текла цілюща рідина… і водночас по скляних трубках подавалися приємні пахощі покріпних трав і східних ароматів. Саме небесне ліжко стояло на шістьох масивних прозорих підпорах; постільна білизна з пурпурового і ясно-блакитного саєту лежала на матраці, просоченому духмяною арабською водою за звичаєм перського двору. Кімната, де стояло ложе, називалася Святая Святих… На додачу до всього лунали мелодійні звуки губної гармоніки, різних флейт, приємних голосів і великого органу».
«Влада шарлатана», Ґрете де Франческо, 1939 р.
Тлумачення
Перш ніж Боррі витворив свій культ, він, здається випадково, наштовхнувся на дуже важливе відкриття. Утомившись від гультяйства, він вирішив присвятити себе окультизму, який і справді цікавив його. Боррі, проте, мав помітити, що згадка про містичний досвід (а не про фізичну знемогу) як про причину змін зацікавила людей із різних прошарків, бо всі хотіли знати більше. Зрозумівши, яку силу може набути, якщо припише зміни чомусь екстернальному і містичному, він придумав видіння. Що величніше видиво і що більше офір він вимагав, то правдивішою здавалася його історія.
Пам’ятайте: людям не потрібна правда про причини змін. Вони не хочуть чути, що це наслідок тяжкої праці або чогось банального на взірець виснаження, нудьги або депресії. Їм подавай щось романтичне, потойбічне. Вони хочуть чути про янголів і позатілесний досвід. Згляньтеся на них. Натякніть на містичне джерело деяких особистих змін, і довкола вас почне творитися культ. Адаптуйтеся до потреб людей: месія мусить віддзеркалювати бажання послідовників. І обирайте високу мету. Що більша і сміливіша ілюзія, то краще.
Дотримання закону ІІ
У середині XVIII століття у світських колах Європи почали говорити про швейцарського сільського лікаря Міхаеля Шуппаха, який переймався нетрадиційною медициною: він використовував лікувальну силу природи для чудесного зцілення. Незабаром заможні європейці з поважними і незначними проблемами зі здоров’ям їхали до альпійського села Ланґнау, де жив і працював Шуппах. Долаючи шлях у горах, вони милувалися величними краєвидами цього краю. На час прибуття до Ланґнау вони вже відчували зміни в організмі на шляху до одужання.
Шуппах, якого тоді вже називали просто «гірським лікарем», мав у містечку невелику аптеку. Це місце варто було побачити: люди з різних країн юрмилися тут, де вздовж стін стояли слоїки з ліками із трав. Більшість тогочасних лікарів виписувала огидні на смак мікстури з незрозумілими латинськими назвами (як і багато ліків зараз), ліки ж Шуппаха називалися «Олія радості», «Серце квіточки» або «Проти монстра» й на смак були солодкі та приємні.
Пацієнти в Ланґнау мали терпляче чекати на прийом до гірського лікаря, бо щодня приблизно вісімдесят посильних прибували до аптеки зі слоїками із сечею з усієї Європи. Шуппах стверджував, що може поставити діагноз, просто поглянувши на сечу хворого і прочитавши опис недуги. (Зрозуміло, він дуже уважно читав цей опис, перш ніж виписати ліки). Коли він нарешті мав вільну хвилинку (вивчення зразків сечі забирало дуже багато часу), то запрошував одного пацієнта до кабінету в аптеці. Там він вивчав зразок його сечі, пояснюючи, що її вигляд скаже йому все, що треба. Селяни мали чуття на такі речі, говорив він, бо їхня мудрість зумовлена простим, побожним життям — без складнощів життя в місті. Крім індивідуальної консультації, була бесіда про те, як можна гармонізувати душу з природою.
