Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
Проходило зовсім небагато часу, люд набирав силу, і все повторювалося.
2,5 відсотка - це не фіксована величина. Це вісь, навколо якої, згинаючись і звиваючись, коливався генеральний курс Комуністичної партії.
7
1 червня 1962 року товариші Хрущов і Козлов почали новий наступ на присадибні ділянки. Рішення Партії: присадибні ділянки переполовинити! Ціни на продовольство підняти! Заробітну плату в промисловості, будівництві, на транспорті - опустити.
Рішення правильне, мудре, своєчасне. Черги в магазинах величезні, тиснява, неподобство. З цим треба боротися, а то перед чужоземцями незручно. Якщо ж люду платити менше, то він і купувати менше буде, черги скоротяться. Якщо ж при цьому ще й ціни підняти, то черги зовсім короткими стануть. Тоді настане достаток. Так і перебудемо. До самого 1980 року, коли всім буде за потребою.
Того ж дня, 1 червня 1962 року, об 11:00 ранку в сталеливарному цеху електровозобудівного заводу в місті Новочеркаську було оголошено про зниження розцінок за виготовлену продукцію на 30 відсотків. Завод величезний, робота в три зміни, в кожній - по чотири тисячі роботяг. У сталеливарному цеху - найважча робота. Була перерва. І через радіо оголосили, що партія проявила турботу про населення, - своїм мудрим рішенням підвищила ціни на м'ясо і м'ясні продукти на 30 відсотків, на олію - на 25 відсотків. Підвищення цін буде сприяти подальшому розвитку сільського господарства і наблизить все населення країни до того світлого майбутнього, коли всього буде вдосталь.
У ті роки інженер отримував 120 рублів на місяць. Кваліфікований робітник - 100-110 рублів. Якщо кваліфікація нижча - 60-70 рублів. Прибиральниця, підсобниця - 35-40 рублів. Сімома роками пізніше я, молодий гвардійський лейтенант, отримував немислиму платню - 180 рублів: 70 рублів за лейтенантські погони і 110 рублів за посаду взводного командира. І поглядав зверхньо на інженерів, лікарів, кіноакторів. Пляшка горілки коштувала 2 рублі 87 копійок або 3 рублі 12 копійок. Кілограм паскудної ковбаси - 2 рублі 20 копійок. Люди жили в перенаселених квартирах. З платні треба було платити за квартиру, за електрику та інше. Треба було годувати й одягати дітей... Наддержава, одним словом.
Зате вже допомагали Індонезії та Кубі, Індії та Єгипту, Алжиру та Сирії, Монголії, Північному В'єтнаму, Північній Кореї та ще багатьом.
Об 11 годині ранку 1 червня 1962 року в сталеливарному цеху Новочеркаського електровозного заводу виник резонанс, тобто збіг зовнішньої збуджувальної частоти з внутрішньою частотою коливальної системи.
Ось вам приклад резонансу: міст завжди трохи тремтить. А по мосту йде рота. Міст - споруда міцна. І тупіт сотні солдатських чобіт - не така велика сила. Але якщо станеться збіг частот, найміцніший міст може завалитися. Тому, коли ведете свою роту по мосту, пам'ятайте вимогу статуту, подавайте команду «Не в ногу!» І стежте за виконанням. Різнобій повинен бути.
На Державну Думу Росії в 1906 році стеля впала. Під стелею зали вентилятор крутився. Його ритми з чимось там збіглись...
1 червня 1962 року роботяги сталеливарного цеху збурилися. Всі й одразу. І зовнішній вплив, яким було повідомлення про новий прояв турботи партії про підвищення добробуту трудящих, збігся з внутрішнім збудженням. Роботяги збиралися групами, обговорювали новини. А треба пам'ятати, що Новочеркаськ - це столиця донського козацтва. Тут люди сміливі, горді, непокірні. Перерва скінчилася, але ніхто не відновив роботу. Виник стихійний мітинг. Робітники вимагали директора. Директор заводу Б.Н. Курочкін міг би поговорити з людом щиро, заспокоїти, пообіцяти, як у нас вміють, але він бовкнув те, чого бовкати ніяк не слід було: «Немає грошей на м'ясо - жеріть пироги». Директор вочевидь не знав, що щось подібне одного разу бовкнула якась високопоставлена дама, і завершилося це масовим відрубуванням голів на площі Згоди. І покотилася голова до ніг прекрасної королеви...
Стався новий збіг коливань. Ось тут і почалося. Поруч із заводом проходила залізнична гілка. Її перекрили. На паровозі написали великими літерами: «Хрущова на м'ясо». Машиністів вигнали з будки, і паровоз заревів. І тут же слідом за ним - заревів заводський гудок. Гули вони в два голоси безперервно, годинами.
На утихомирення прибув загін міліції числом в 200 голів. У міліції - зброя для розгону. Але давно було помічено, що каменюка - зброя пролетаріату. Ментів закидали камінням, болтами й гайками, і тут же, озброївшись сталевими прутами, обрізками труб, шматками арматури, натовп кинувся на ненависних правоохоронців. Ті ганебно відступили.