Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ООО Издательство “Добрая книга”
- ISBN: 978-5-98124-561-9
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)». Краткое содержание книги:
Учасникам навчань знати не належить, скільки і яких військ залучається. Кожен бачить тільки свій батальйон, свій полк, свій штаб, - і не більше того. А навчання - в розпалі. Наступний етап - навантаження на судна, з навчальними, зрозуміло, цілями. Не турбуйтеся: завантажитесь, тут же розвантажитесь.
Але після навантаження оголошували не розвантаження, а навчальний вихід у море для перевірки в реальних умовах надійності кріплення техніки.
Навчальний вихід затягувався: з Балтійського моря - в Атлантичний океан, з Чорного моря - в Середземне, далі - в океан. От тільки тут і оголошували, що навчання скінчилися і наступили бойові будні, - йдемо на Кубу.
5 серпня 1962 року в море вийшов перший з 86 кораблів.
11 серпня 1962 року в Радянському Союзі був проведений запуск космічного корабля «Восток-3» з космонавтом Андріаном Ніколаєвом. Наступного дня стартував «Восток-4» з космонавтом Павлом Поповичем.
Ми знову були попереду планети всієї. Перший в історії груповий політ двох космічних кораблів! Світ тріумфував.
Дійові особи
БІРЮЗОВ СЕРГІЙ СЕМЕНОВИЧ (1904-1964). У 18 років добровільно вступив у Червону Армію. Закінчив військову школу в Кремлі. Командував взводом і ротою. Далі - начальник штабу батальйону, командир батальйону. Закінчив військову академію. Був начальником штабу дивізії. У війну вступив генерал-майором, командиром 132-ї стрілецької дивізії, яка таємно висувалася до кордонів. Війна пішла не за сценаріями Сталіна, а за планами Гітлера. Дивізія потрапила в оточення, але генерал-майор Бірюзов зумів вивести її, зберігши більшу частину особового складу, озброєння і бойової техніки. В ході Сталінградської стратегічної наступальної операції група Манштайна намагалася деблокувати оточене угруповання німецьких військ в районі Сталінграда. На напрям головного удару Сталін висунув 2-у гвардійську армію під командуванням генерал-лейтенанта Малиновського; начальник штабу - генерал-майор Бірюзов. 2-а гвардійська армія перешкодила спробам прорватися до оточених німецьких військ у районі Сталінграда.
Далі Бірюзов командував армією і штабом фронту. Війну завершив у званні генерал-полковника. Після смерті Сталіна брав участь у змові з повалення заступника очільника радянського уряду Маршала Радянського Союзу Берії. Бірюзов був людиною з найближчого оточення Хрущова.
У 1955 році призначений на посаду Головнокомандувача Військ ППО країни і підвищений у Маршали Радянського Союзу.
В 1962 році призначений на посаду Головнокомандувача Ракетних військ стратегічного призначення з завданням негайно підготувати і провести операцію з розгортання радянського ракетного угруповання на Кубі. Із завданням впорався. Однак, пам'ятаючи 1941 рік, шукав шляхи запобігання катастрофи. Своїми сумнівами поділився з колегою, Головним маршалом артилерії Варенцовом.
Так у змову Сєрова - Варенцова увійшов ще один учасник.
Розділ 17
1
Найтаємнішим, найбільш уразливим, найбільш охоронюваним і береженим елементом угруповання радянських військ на Кубі був Об'єкт «С» (Ж 713), яким командував полковник Белобородов, у подальшому - генерал-лейтенант.
Перекинутий на Кубу Об'єкт «С» зберігав, обслуговував і готував до бойового застосування всі ядерні заряди: авіаційні бомби, головні частини крилатих ракет, торпед, балістичних ракет, як стратегічних, так і тактичних.
З Об'єкту «С» ядерні заряди поступали в десять рухомих ракетно-технічних баз (РРТБ), які здійснювали доставку зарядів до носіїв, їх стикування і підготовку до бойового застосування. П'ять РРТБ - для забезпечення ядерними зарядами п'яти ракетних полків стратегічного призначення, ще п'ять РРТБ - для забезпечення зарядами носіїв авіації, флоту і сухопутних військ.
Карта з оцінкою передбачуваного радіусу дії радянських ядерних ракет, встановлених на Кубі(відстані дано в морських милях, англ. nautical miles, NL). Окружність з найбільшим радіусом показує зону дії ракет 8К63, в яку потрапляють Вашингтон, Атланта, Даллас, Нью-Орлеан і Майамі.
Головна ударна сила угруповання радянських військ на Кубі - 51-а зведена ракетна дивізія генерал-майора артилерії Ігоря Дем'яновича Стаценка. У складі ракетної дивізії п'ять полків:
* Три полки мали ракети 8К63 (дальність 2100 кілометрів, заряд 1 мегатона). У кожному полку 8 пускових установок і півтора боєкомплекти, тобто 12 носіїв. Всього у трьох полках 24 пускові установки, 36 бойові ракети і 36 набоїв до них. Крім цього, кожен полк мав по дві навчально-бойові ракети, які використовувалися для тренувань особового складу, проте в разі потреби і вони могли бути використані як бойові носії.