Кузькіна мать: хроніка великого десятиріччя (До 50-річчя Карибської кризи)

Дозвольте поділитися: на мій погляд, гарна книжка повинна задовольняти лише одну вимогу - вона повинна бути цікавою.

Заперечать: як же так! Адже вона ще повинна бути і мудрою, і тямущою, і змістовною, пізнавальною, кликати, мобілізувати, надихати. Ще купу нам різних вимог викинуть.

Заперечимо на заперечення: якщо книжка цікава, хіба цим не сказане все? Хіба цим не вичерпані відразу всі можливі характеристики? Хіба до цього треба щось додавати?

Ну давайте ж розміркуємо. Якщо книжка цікава, то чи може вона до того ж бути ще й безглуздою? Якщо цікава, то чи може бути недолугою? Беззмістовною? Порожньою? Бездушною?

Цікава книжка завжди і розумна, і мудра, і пізнавальна, і щира.

Але як же її такою зробити? Кажуть, що треба вкласти у своє творіння шматочок душі.

Ні, громадяни! Не спокушайтеся! Шматочка не вистачить!

Не жлобствуйте! Не тисніться! Не мізертесь! Не скупіться! Вкладайте її всю! Цілком! Без залишку!

А як же потім? Якщо всю душу вкладеш, з чим же залишишся?

Заспокойтеся, скептики, циніки і песимісти. Вона ж безсмертна. Вкладіть душу у своє творіння, у вас не зменшиться. Навпаки, душа ваша після того стане вищою, ширшою, глибшою і чистішою.

Цікаво, а що простіше: цікаву книжку скласти чи зняти цікавий фільм?

Тут двох думок бути не може. Щоб зняти цікавий фільм, потрібно вкласти душу і гроші. А для книжки досить однієї лише душі. Погодимося: каламар чорнила, перо з гусячого хвоста і папірус - не такі великі витрати. Правду кажучи - інвестована одна тільки душа.