Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
А ще мені було цікаво, чи спитає Ілля, як моє здоров'я, адже я казала йому, що застудилася. Я не помилилася — Ілля про це навіть не згадав.
І все ж своїми повідомленнями, сповненими ніжності і любові, швидкими відповідями він зародив в моєму серці надію, що, можливо, він дійсно за мною сумував і хотів бути зі мною. А раптом це насправді так?
Увечері, коли я вже була вдома, то відповіла на чергове його повідомлення, але він більше не писав, і я лягла спати. Дивно, але я не нервувала — просто відчувала, що Ілля не зникне. Не цього разу.
Прокинулася вранці і виявила від нього послання. Як я і думала — все в порядку. Ось тільки почуття приниженості мене ніяк не залишало. Після обіду я йому відповіла, і потім він знову мені написав. Усе те ж саме: порожні слова про кохання, купа смайликів, сердечок. Усе те, що прив'язувало мене до нього, але втрачало будь-який сенс, коли він просто зникав і залишав мене одну.
На чергове таке повідомлення я навіть не відповіла: втомилася. Відчувала себе спустошеною, мені було соромно перед собою за те, що я знову йому повірила, адже в глибині душі я розуміла, що не повинна цього робити.
Увечері у нас на роботі був корпоратив. Ми зібралися в ресторані: їли, танцювали, трохи випивали. Чим більше часу минало з моменту його останнього повідомлення, тим більш сумно мені ставало. Він міг би і зателефонувати, але мовчав. Коли я зрозуміла, що спілкування з колегами мене вже не тішить, я попрощалася з ними і поїхала додому.
Напевно, це алкоголь на мене подіяв, і я знову відчула ніжність до Іллі. Як він міг зателефонувати, якщо я йому так і не відповіла? Якщо я хочу, щоб у нас все налагодилося, я повинна його пробачити і повірити йому знову. І я написала:
«Тільки повернулася з корпоративної вечірки, було весело. Збираюся лягати спати. На добраніч. Солодких тобі снів».
Минуло півгодини, була вже північ, а Ілля ще не відповів, моє повідомлення лишалось непрочитаним. Якихось тридцять хвилин, а я знову відчувала себе приниженою. У цьому третьому месенджері можна було видалити повідомлення безслідно, і якщо одержувач його не бачив, то навіть не дізнався б про його існування. Тому, згадавши, скільки страждань приніс мені Ілля, скільки разів він брехав мені, зникав, знущався наді мною, принижував, не вчинив жодного вчинку заради нас, — я видалила своє повідомлення.
Але буквально через дві хвилин Ілля написав:
«А куди зникло твоє повідомлення щодо вечірки? Начебто було, а тепер немає. Або ти спеціально його видалила?»
Тієї ж миті, коли я прочитала це повідомлення, я зателефонувала йому, але він не відповів.
«А чому ти не береш слухавку?» — поставила я зустрічне запитання. Але Ілля мовчав, його не було в мережі. Мене почало трусити від хвилювання, цей жахливий стан очікування вісточки повернувся, і я зрозуміла, що знову програла.
В черговий раз, не контролюючи себе, я написала:
«Так, я видалила те повідомлення. І правильно зробила, тому що ти навіть на телефонний дзвінок відповісти не можеш. Як в старі добрі часи».
Ще близько півгодини я просиділа нерухомо в очікуванні відповіді, а потім все ж лягла спати, відключивши інтернет.
Я прокидалася кілька разів посеред ночі, перевіряла месенджери, але Іллі ніде не було онлайн. Звичайно, він бачив моє повідомлення. Не міг він мені написати і раптово, в ту ж секунду, відключити інтернет. Він цілеспрямовано його не відкривав. Вирішив мене провчити або як це назвати інакше?
Вранці я була розбита повністю, як після історії з Римом. Пекельний біль все стиснув у моїх грудях. Я просто знала, що Ілля зник. Знала, що він напише ще, але точно не в найближчі дні. Немов Олена раптом постукала в його двері, і він відключив інтернет. Або він на мене образився за те, що я видалила своє повідомлення? Тепер він знав, що я намагалася себе контролювати і не писати йому, тепер він знову отримав наді мною владу. Або образився, або просто знущався, коли зрозумів, що я, як і раніше, слабка.
«Я не здивована, — написала мені тітка, коли я розповіла їй про те, що сталося, — ти зробила кілька помилок: знову проявила емоції і стала вразливою; зізналася, що сама видалила повідомлення, тим самим показавши йому свою слабкість; страждаєш зараз. Невже ти знову йому повірила?»
«Не те щоб повірила. Просто я прийшла з вечірки, була трохи п'яна. Мені так хотілося тепла».