Безмірна залежність
- Автор: Астра Лола
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Strelbytskyy Multimedia Publishing
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Безмірна залежність». Краткое содержание книги:
На екрані висвітилася фотографія Іллі — він телефонував. З подивом я дивилася в телефон, не вірячи своєму щастю, а потім відповіла.
— Привіт, — сказав він ніжно, — ти ще не спиш?
— Ще ні, але збираюся.
— А що у тебе з голосом? Застудилася? — запитав він дбайливо, наче йому було не байдуже.
— Так, трохи, — збрехала я, адже не могла зізнатися, що плакала.
— Бережи себе, малятко.
— А я тільки з концерту повернулася…
Ми говорили приблизно півгодини, а потім мило попрощалися. Точніше, я намагалася поводити себе стримано, а Ілля був дуже ніжний зі мною. Я лягла спати щасливою і заспокоєною, а наступного ранку прокинулася з усвідомленням того, що я знову не одна. Тепло розливалося по моєму тілу. Я намагалася контролювати себе, але щастя сповнило мою душу.
Як в старі добрі наші часи, Ілля написав мені в обід. Він майже одразу відповідав на мої повідомлення, а я намагалася писати менше і рідше.
Увечері він зателефонував. Користуючись тим, що Ілля в ці дні був досить товариським, я вирішила обговорити нашу зустріч, і в черговий раз на мене чекало розчарування.
— Яка різниця, хто до кого перший приїде, — завів Ілля свою платівку, і я відразу все зрозуміла, — у мене дійсно зараз щільний графік. Я не зможу вирватися з роботи ані в жовтні, ані в листопаді. Я вважаю, у тебе просто грошей немає на поїздку. Я готовий тобі її оплатити. До того ж, в Німеччині набагато цікавіше, ніж в Україні, ти не можеш з цим посперечатися.
— Отже, ти не приїдеш? — приречено запитала я.
— Я не кажу, що не приїду, але навряд чи зможу це зробити в найближчі місяці.
— Проте з Оленою ти до Риму поїхав.
— Так я на один день тоді вирвався.
— Взагалі-то ти мені тоді казав, що взяв відгули на роботі, — Ілля почав нести якусь нісенітницю, адже у Римі він був довше, але я вже його не слухала.
— Гаразд, — сказала я весело, — зізнаюся: у мене дійсно немає грошей. Оплати мені поїздку.
— На коли?
— На будь-які дні. Я візьму відпустку. Приїду тоді, коли ти скажеш.
— Ось це вже нормальна розмова, — радісно заявив Ілля, ось тільки за вечір він більше жодного разу не повернувся до планування нашої зустрічі.
Два рази під час нашої розмови він кидав слухавку: перший раз, коли я сказала, що більше не буду висилати йому свої фото; а другий — коли я заявила, що якщо не подобаюся йому такою, яка є, нехай буде з Оленою. У будь-якому випадку, ми помирилися, коли заговорили про зустріч.
— Я так сумував за тобою, ти навіть собі не уявляєш, — прошепотів Ілля. — Ось сьогодні я відчуваю, що у нас дійсно все добре. Ти повернулася.
— Я теж сумувала, — дала я невелику слабину.
Ця розмова була корисною для нас, ми багато вирішили, обговорили, але я дуже боялася, що Ілля знову почне мною маніпулювати. Було страшно.
«Ілля телефонував два дні поспіль. Здавалося б, все в порядку, але я відчуваю себе приниженою, перестаю себе поважати через те, що спілкуюся з ним після всього, що сталося. Тим більше, він сказав, що не приїде. Він хоче, щоб я приїхала, і навіть пообіцяв все оплатити. Але навіть якщо він все це зробить, я буду відчувати себе ще гірше. Не знаю, що робити. Краще б він зник!