Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення
- Автор: Схіппер Мінеке
- Год: 2021
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-18-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів.
У фільмах того часу жіночі персонажі в cheongsam були завідомо підозрілі: таку одежу носили хіба що мерзотниці, поганки, шпигунки або чиїсь коханки. Лише лічені культури виявилися настільки послідовно строгими в одязі, якими були китайці протягом багатьох століть, і цю традицію стриманості, приховування форми і цнотливого покриття тіла продовжив унісекс Мао-костюм283.
Шістдесяті роки видалися важкими, економічні умови – невтішними, що не могло не відбитися на одязі китайців цього періоду. У Китаї того часу не існувало відмінності між чоловічою і жіночою одежею: кожен брав на себе робу чи військову форму. Про солдатську уніформу й картуз, хай навіть поношені, мріяли тоді мільйони. Формений одяг набув такої популярності, що однаково юнаки і юнки прагнули його носити, у ньому навіть ішли під вінець.
Далекий Захід наївно інтерпретував східну соціалістичну моду шістдесятих як революційне визволення, допоки до нього не дісталося відлуння багатьох негативних чинників «культурної революції». Тогочасний одяг, уніфікований одразу для обох статей, здійснив фурор у західному суспільстві, де довгі штани для жінок тривалий час залишалися табу: штани упродовж століть – суто чоловічий одяг, позаяк ця відмінність необхідна.
На запитання, чому так трапилося, що людство поділене на чоловіків і жінок, міфологічні перекази пропонували різноманітні відповіді. Деякі з них, що оповідають про зародження нашого світу, наділяють небо і землю роллю його прародичів на кшталт двостатевої єдності. На людському мікрорівні це означає, що в кожному присутня жіноча і чоловіча складова водночас. Цю думку поділяють психологи, а давня тибетська мудрість гласить: із властивостей ста жінок і ста чоловіків формується досконала людська сутність. Отож людям при народженні автоматично наклеюють етикетку з відповідними приписами щодо одягу для представників обох статей, аби підтвердити відмінність. Така собі різниця, що значною мірою визначає долю і життя людини.
Карл Генріх Штрац у книжці, присвяченій «жіночій одежі» в її «природному розвитку», розрізняє «тропічні» та «арктичні» звичаї одягання: варіанти фартухів, спідниць походять із тропічного півдня, а штани – з крижаної півночі284. Унаслідок тривалих міграцій ці два стилі змішалися, тоді, врешті-решт, спідниця стала основним видом жіночої одежі, а штани – чоловічої.
Стиль унісекс стосується всього, що не призначене спеціально для окремої статі: від зачіски до манери одягатися. Заборона для обох статей носити не уніфікований за статями одяг, виникла, можливо, через боязнь збочень і гомосексуальності. Не повинно існувати жодної непевності, оскільки первісне призначення чоловіка і жінки – розмножуватися, аби забезпечити подальше існування людського роду.
Ми вже вели мову про юдейську традицію, яка забороняла жінкам носити чоловічий одяг, а чоловікам – жіночий. Згідно з текстом староєврейської Біблії, Бог виступає проти цього. Крім того, християни також упродовж тривалого часу серйозно сприймали такий припис, і досі чинний у деяких ортодоксальних колах. За свідченням Аль-Бухарі, дослідника мусульманських традицій, пророк Магомет так само дотримувався цієї настанови285.
Відмінність між чоловіками і жінками мусила простежуватися в зовнішньому вигляді вірян. Єврейські правовірні чоловіки не мали права носити яскравий одяг і прикраси. Їхні бороди – додаткова ознака, що не дасть сплутати їх із жінками. Ортодоксальні єврейки одягали спідниці нижче колін і відмовлялися від штанів з обох причин: через заборону вдягатися на чоловічий манір і з міркувань доброчесності. Перевагу надавали широким спідницям: якщо жінка сумнівалася стосовно її довжини, то могла спитати поради в місцевого рабина. Деякі з рабинів вважали, що штани вільного крою зручніші, ніж тісні спідниці. Проте багато жінок охоче обирають штани, що облягають тіло, відтак виглядають привабливіше, хоча, звісно, суперечать правилам пристойності. Є рабини, які ставились і ставляться до таких приписів менш прискіпливо286.