Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Коли сестра наближалася до розродження, Ровельяс вигадав важливі справи, які вимагали його присутності в Кадиксі, а через тиждень ми побачили офіційного посланця, який віддав Ельвірі лист, попросивши її, аби вона прочитала його при свідках. Ми зібралися всі і ось що почули:
Сеньйоро!
Я викрив твої відносини з доном Санно де Пенья Сомбре. Я віддавна підозрював зраду, але його перебування у Вільяці переконало мене в твоїй підлості, незґрабно прикритій сестрою дона Санно, яка вдавала його дружину. Без сумніву, мої багатства вибороли мені першість; ти, однак, їх не отримаєш, бо ми більше не побачимося. Я, однак, забезпечу твоє майбутнє, хоча не бажаю визнавати дитину, яку ти носиш у своєму лоні.
Ельвіра не дочекалася кінця того листа, бо вже при перших словах втратила притомність. Мій чоловік поїхав того ж вечора, щоб помститися за кривду моєї сестри. Ровельяс щойно сів на корабель і поплив до Америки. Чоловік мій сів на інший корабель, але страшенна буря поглинула їх обох. Ельвіра народила на світ дівчинку, яку ти тут бачиш зі мною, і через два дні померла. Я не розумію, як я сама залишилася в живих, але гадаю, що саме безмір мого горя дав мені сили, щоб його витримати.
Дівчинка при хрещенні отримала ім’я Ельвіра. Вона нагадувала мені мою сестру, а що поза мною вона нікого на світі не мала, то я вирішила присвятити їй своє життя. Я доклала певних зусиль, щоб запевнити їй спадок по батькові. Мені сказали, що треба звернутися в мексиканський суд. Я написала в Америку. Мені повідомили, що спадок був розділений між двадцятьма дальшими родичами, а також добре відомо, що Ровельяс не визнав дитини моєї сестри. Всіх моїх доходів не вистачило б на оплату двадцяти судових позовів. Я обмежилася тим, що отримала в Сеґовії документ на підтвердження народження і стану Ельвіри, продала наш міський дім і виїхала до Вільяки з моїм майже трирічним Лонсето і Ельвірою, яка мала три місяці. Найбільшою моєю бідою був вигляд будиночка, де жив колись клятий незнайомець, який палав таємним коханням до моєї сестри. Нарешті я звикла, і мої діти стали моєю єдиною розрадою.
Вже близько року минуло від часу, як я переїхала до Вільяки, коли одного дня я отримала з Америки листа такого змісту:
Сеньйоро!
Цього листа посилає тобі нещасний, повна шаноби любов якого стала причиною нещасть твоєї родини. Та шана, яку я відчував до незабутньої Ельвіри, була, можливо, більшою від кохання, яке я відчув з першого ж погляду. Тоді я ледь насмілювався дозволити почути мій голос і мою гітару, коли вулиця була вже порожньою, і я не мав свідків моєї відваги.
Коли граф Ровельяс оголосив себе невільником тих чарів, які скували мою свободу, я визнав за слушне приховати в собі навіть найменші іскорки полум’я, яке могло стати згубним для твоєї сестри. Довідавшись, однак, що ви якийсь час мали провести у Вільяці, я відважився придбати маленький будиночок і там, схований за жалюзі, час від часу поглядав на ту, з якою ніколи не насмілювався заговорити, а ще менше — виявити свої почуття. Зі мною була сестра, яка вдавала мою дружину, щоб усунути будь-яку можливість появи підозр, ніби я переодягнений коханець.
Небезпечна хвороба моєї матері прикликала нас до неї, а після мого повернення Ельвіра вже носила ім’я графині Ровельяс. Я відплакав втрату щастя, на яке все одно ніколи б не зміг наважитись підняти очі, і виїхав, щоб сховати свій жаль у пущах другої половини світу. Саме там знайшла мене звістка про негідність, неумисною причиною якої став я, і про провину, в якій звинуватили моє кохання, сповнене шаноби й благоговіння.
Тому я заявляю, що граф Ровельяс підло збрехав, твердячи, що моя пошана до незрівнянної Ельвіри могла бути причиною того, що я став батьком її дитини.
Я заявляю, що це олжа, і присягаюся вірою і спасінням — нікого не брати собі в дружини, окрім як доньку божественної Ельвіри. Це буде достатнім доказом, що вона не є моєю донькою. На підтвердження цього присягаюся Найсвятішою Дівою і дорогоцінною кров’ю Її Сина, який нехай не полишить мене в мій останній час.