МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

"Затишок" виявився не в самій Пущі-Водиці. Треба проїхати її по трасі, а далі завернути праворуч, далі їхати лісом. Жодного вказівника Рибалка не знайшов, та йому охоче пояснили дорогу. Асфальту тут не помічено, але грунт був дуже добре накатаний, машина йшла легко навіть не дивлячись на розмиті відлигою шляхи. Нарешті попереду засяяли скромним світлом сім літер, що складали назву закладу. Просто висвітлена назва, без зайвих рекламно-закличних наворотів. В`їзд на територію справді охороняли двоє вартових перед ворітьми, освітленими з двох боків прожекторами. Зброї в охоронців Олег не побачив, та вона напевне захована в невеличкій вахтерській будочці десь під столом. Коли "БМВ" загальмувало біля воріт, один з вартових неквапом наблизився до прибулого.

-Добрий вечір. Слухаю вас.

-У мене на сьогодні призначена тут зустріч.

-Де "тут" і хто ви, - приватний готель охороняли не зелені хлопчики, ввічливому охоронцеві було десь під тридцять, серйозний підхід до питань безпеки.

-Жигун Сергій Сергійович у зоні недосяжності, коли вірити телефонам. Просив мене чекати його тут, на території..., - розуміючи, що несе дурниці, тим не менше Карась триндів навмання, просто так, промацуючи грунт. Завжди можна закосити під дурня, а коли робити це не надто наполегливо, то швидше в дурня повірять.

-У нас місця замовляються наперед. Або про приїзд гостей повідомляють. Прізвище ваше?

-Григоренко, - Олег ляпнув перше, що стукнуло в голову. Вартовий пройшов

через хвіртку у свою будку, незабаром повернувся.

-Немає таких. З ким ви домовлялися?

-Кажу ж - із Сергієм Сергійовичем. Жигун прізвище.

-Тут нема таких. Вам точну адресу сказали?

-Гм... Мабуть, тут не те щось... Гм... Я спробую зараз видзвонити людину... Ну, того, хто зустріч призначав. Тут же все зривається, от непруха, ну... Може, правда якась помилка, - тараторячи так, Олег витягнув мобільник з кишені. Охоронець стежив за його бідканнями байдуже, з виразом нудьги на обличчі. - Може, таки стрілку не там забили, козли сохаті... блін... Браток, я тут нікому не

заважаю?

-Тільки не стійте тут довго, з`їдьте трохи праворуч. Рух будете гальмувати, - візитер не проривався за ворота, не доводив своє право на існування, взагалі поводив себе подібно звичайнісінькому козлові, котрий сам не знає, чого хоче і кого шукає, тому охоронець, втративши до нього інтерес, повернувся на пост.

Рибалка розумів - до ранку тут він стовбичити не буде, в нього є максимум півгодини, аби вдавати ідіота, котрий щось переплутав і не може ні до кого додзвонитися. І коли протягом цього часу не пощастить, доведеться придумувати на ходу щось новеньке, на крайняк штурмувати, наче взвод морської піхоти, ці ворота разом з будкою.