МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
Йому пощастило. Ворота роз`їхалися, з середини вирулив зелений "джип", водій щось крикнув охороні і машина рушила прямо. Дочекавшись, поки вона зникне серед дерев, Рибалка теж завів мотор, розвернувся і поїхав геть від негостинного "Затишку". Щойно його машину прикрили від очей вартових дерева, нога сильніше натиснула на газ. Олегові вдалося наздогнати "джип" вже біля самого виїзду на трасу. Пристроївшись ззаду так, аби відстань не викликала підозри, він вирівняв своє авто. Навряд чи водій "джипу" міг припустити за собою стеження. Себе Рибалка не видавав, "джип" особливо нікуди не квапився, так вони заїхали в місто, спокійно перетнули вечірній Київ і нарешті зупинилися біля однієї з новобудов на Оболоні. Тут водій вистрибнув з машини, хряснув дверцятами, пискнув сигналізацією і зник у найближчому під`їзді. На годиннику - десять по восьмій.
Хвилин двадцять Рибалка курив у машині і слухав музику. Жиган-лимон, мальчишка симпатичный. Жиган-лимон, с тобой хочу гулять... Викуривши так три сигарети, він взяв бінокль, покрутив його в руці:
-Отак. Дармовщина ніколи не на користь. Не знадобився ти мені, друг армійський.
Відігнавши своє авто трохи далі та припаркувавши навпроти трансформаторної буди, Карась підхопив автомат, розсовав по кишенях гранати, пістолет запхав ззаду за пасок. Тепер нарешті в нього вималювався чіткий план. Закривши машину, він наблизився до "джипа", не залишаючи собі часу для пустих роздумів, коротко замахнувся автоматом, приклад розгатив ліве бокове скло. Сирена завищала, здається, на весь Київ. Принаймні, встановлюючи дійсно потужну сигналізацію, хазяїн "джипа" точно сподівався почути автозлодіїв у радіусі десятків кілометрів від улюбленої машини. Тікати Олег не поспішав. Навпаки, не зважаючи на сирену, спокійно збив рештки скла, просунувши руку всередину, розблокував дверцята, розчахнув їх, поклав на сидіння автомат, сам став трохи збоку, чекаючи, поки власник "джипа" почує знайомі звуки і вибіжить. Напевне вікна квартири виходять надвір, інакше машину він поставив би в іншому місці. І живе він не тут, бо не шукав стоянки.
Той, на кого чекали, на забарився. З дверей під`зду він вискочив прожогом, кількома стрибками дістався до свого авта. Олег навіть у напівтемряві встиг роздивитися його і обрати подальшу тактику поведінки. Хлопчина років двадцяти трьох, гора м`язів, поголена голова, нічого більше. Фізична сила тут присутня, навіть явно виражена, штанги та гирі тягає справно. Можливо, кулаком цвяха й загатить. А розплющити голову зазіхальників на особисте майно на колесах взагалі як два пальця. Потрощене скло і спокійна чоловіча постать біля машини швидко склалися в його уяві у єдине ціле.
-Що тут було? Ти бачив? Кого бачив?
-Вимкни це, - Олег кивнув у бік "джипу". У руці хазяїна вже брязнули ключи, сирена писнула востаннє і замовкла, знову настала тиша.
-Ну?
-Чого ти?
-Хто тут був? Де ці, бля, мудаки?
-Ми їх швидко зловимо, я бачив усе, бачив, - примовляючи так, Рибалка сунув на амбала, наблизився впритул, пістолета тягнув з-за паска на ходу, дуло втопилося в живіт, голосу Олег не підносив, говорив на одній тональності: - Тихо будь, не рипайся. Отак. Молодець. Звуть як?
-Е, ти чого, мужик, ти...
Поява озброєного чоловіка, котрий з доброго дива погрожує стволом, здивувала власника "джипа", та аж ніяк не перелякала. Його тулуб раптом повернувся праворуч, виходячи з-під ствола, рука летіла згори донизу, б`ючи озброєну правицю напасника і намагаючись вибити пістолет, та Рибалка чекав опору. Можливо, у змаганнях з армрестлінгу він би програв своєму молодшому суперникові, але рухався колишній опер спритніше. Права рука амбала не зустріла перешкоди, з свистом розсікла порожнечу, а Карась уже стояв збоку, бив навідліг руків`ям "макарова" в місце між шиєю та ключицею, без наміру вирубати - просто демонструючи свою силу. Супротивник зойкнув, а Олег тут же затопив йому коліном у пах, а коли він зігнувся - ступив крок назад, тепер бив правицею із затиснутим в ній пістолетом знизу в писок, маючи намір роз`юшити його і домагаючись свого. Та впорати амбала виявилося не так просто. Він поточився, але падати не поспішав, перейшов у контратаку, Олег ледь вийшов з-під удару. Напасник, не зустрівшись кулаками з жертвою, за інерцією проскочив трохи вперед, і тепер спина супротивника на якусь мить опинилася перед його очима. Скористався цим, знову вдарив руків`ям, відразу штовхнув амбала грудьми на могутній передок "джипа", ствол вдавався в потилицю з такою силою, ніби збирався продовбати в ній дірку.