МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Не чіпає її ніхто поки! - зірвався на крик Патик. - Я її в очі не бачив! Це через неї, значить, бл-лін!

-В очі не бачив? - Олег знову поворухнув озброєною рукою. - Дивися за дорогою, бо точно нічого не побачиш! Значить, ти зовсім її не бачив, тварюко?

-Ну, разок чи два...

-Що разок чи два?

-Бачив! Не я її привозив. Ми там взагалі не при ділах. Водолаз казав, її там за хазяїновим наказом на голку наштрикують!

Рибалка відчув раптом, як пополотнів. Кров відійшла від лиця, це помітив навіть у півтемряві салону Патик, котрий стежив за небезпечним пасажиром у дзеркальце. І злякався - вираз обличчя незнайомця відтепер нікому нічого доброго не обіцяв, особливо йому, Патикові, котрий сидить у небезпечній близькості від цього божевільного. Тому замовк і зосередився на керуванні машиною, їхати ж доводилося вже не з такою швидкістю, кермо крутити однією рукою.

Олег узяв себе в руки. Дві доби вагітну шістнадцятирічну дівчинку фарширують наркотиками за наказом Жигуна. Карась ніколи не уявляв себе в ролі бравого командос, такого собі "морського котика", але тепер він відчув у собі жагуче бажання нафарширувати усіх мешканців борделю "Затишок" свинцем.

-Жигун тепер там?

-Він був рано, по обіді поїхав кудись. Взагалі на ніч майже ніколи не залишається, у нього десь квартира в місті чи будинок за містом. Мало хто знає. Нам взагалі не положено...

-А знати про те, що дівчину саджають на голку, вам, підорам гнійним, положено? Сучара, от же ж сучара... Слухай сюди вухом, Патик, уважно тільки, старайся нічого не пропустити. Водолаз - це хто?

-Улюбленець хазяйський.

-Жигун гомик?

-Не в тому смислі... Рука болить...

-Хоре скиглити, бо зараз знову боляче зроблю!

-Водолаз, кликуха така. Бо в окулярах, чотириокий... Він хімік, робить для хазяїна різні препарати, ну, наркоту, звичайно. Ми там самі не ширяємося, так, іноді травку покурюємо, обслузі наркота взагалі заборонена. Хазяїн каже - дуріють від неї, на говно перетворюються, а йому, значить, говно не потрібне, це всі довкола нехай говном стають, коли так хочуть. Бо сутність у більшості людей така... Гидоту різну на всякому народці випробовують. Підвал для цього, власне, служить.

-Був там?

-Я хіба дурний? Там нерви міцніші треба. Людей, правда, звідти вивозили багато разів. Дійсно то вже не люди.

-Заїдемо на територію, підвезеш туди, де вхід у підвал. Спробуєш, мудило, ще хоч одного фортеля відколоти - застрелю, гадом буду. Тепер замовкни.

-Рука болить. Уже голова гуляє, цяточки стрибають...

-Нічого в тебе не стрибає, голова без того давно погулює, так що давай, крути. За моїми підрахунками, пройшло навиліт, крізь м`якоть. Без вийо, не так воно вже й болить. Дівчині, яка зараз сидить у підвалі, болить ще сильніше. І зрозумій, Юрко Патик, одну просту річ: після всього, що я тепер почув, шансів залишитися живим і не потрапити під гарячу руку в тебе нема. Окрім одного: провезти мене на територію "Затишку".