Квітка кохання

За ними бігли б чередою. 1.9.1989 р. ХВИЛЯ МОРСЬКА Порив за поривом, Любов за любов’ю, Як хвиля морська Все біжить і біжить, Варто прохожій Пройтись по асфальті І дріб каблучками Злегенька пробить. 21.3.1995 р. ДВА СОСОЧКИ Два сосочки, як росточки, Пруться з-під її сорочки, Щоб поглянути на світ, Бо вже їм сімнадцять літ. 17.10.1989 р. ЩОБ ШТОРМИЛО На твої шовкові брови Задивилися діброви. Грудоньки, як в морі хвилі, Ніби чайки білокрилі. Так і хочеться схопить – Хай в душі завжди штормить! 3.9.1989 р. КЛАВА-ПАВА Хоч на вигляд Клава – пава, Та дурна про неї слава, Все ж не варт дівча судить, Що їй хочеться любить.. 26.11.1989 р. ДОЩИК Вітер голосно гуде І мете метелиця, Як не доїться корівка, Так і знай – отелиться. 13.6.2007 р. ЧИМ ЧАРІВНІШІ Чим чарівніші, тим дурніші, Але ми їм складаєм вірші, Такі вони і ми на ділі, Тому ото ми і радієм. 17.9.1989 р. ХОЧ Я Й СТАРИЙ... З такою феєю, як ти, У ліс іти б я не рішився, Бо хоч старий, але, прости, За себе б там не поручився. 4.7.2008 р. ДОРІЖКА ДО ЩАСТЯ Очі твої ясніші неба, Вони, мов зорі голубі, Тому й не вірю, що не зможу Знайти ту стежечку в тобі, Якою б зміг в твій храм пробратись, Де ще ніхто не побував, І ощасливить ту Принцесу, Яку так довго Принц мій ждав. 17.9.1989 р. КОЛИ ДІВЧИНА ДОЗРІВАЄ Коли дівчина дозріває, Стає, як квітка, на виду, Й тут же заманює до себе Усіх «метеликів» в саду. Бо в світі кращого бажання Нема нічого від кохання. І не вважайте це за сміх: Кохання вистачить на всіх! А хлопців всіх, які нас чують, Ви не жалійте – хай працюють!!! 11.9.1989 р. ЯКБИ НЕ ЗНАВ ТЕБЕ Чи знав би я у світі щастя, Чи знав би небо голубе, Чи знав би я моря і гори, Якби не відав я тебе? Чи я б колись дививсь на зорі Й на маків лан, як той цвіте, Чи міг би я радіть просторам, Якби не відав я тебе? 4.11.1989 р. ЩОБ НЕ БУЛО ГРІХА Щоб не було гріха і жінка не любила, Звідки б любов була і чоловіча сила? 26.7.2008 р. АБИ ФАЙНО ЦІЛУВАЛИ Кажуть всі, що я, як фея – Брехунці. Як проснусь, не знаю де я, Де штанці. Знаю, що всі хлопці брешуть, Язичок об мене чешуть, А мені-то вшистко-єдно, Хоч і брешуть, а приємно. – І хай брешуть! – каже Настя, – Все ж мені дарують щастя, Хай би все життя брехали, Аби файно цілували. 23.10.1984 р. БОРОЗЕНКА Жінки – то ніби квіти в полі, З яких Джмелі беруть нектар, Вони, немов в степу тополі, Всім пропонують свій товар. Краса її то – борозенка, Яка заманює в свій слід, І варто вам в той слід попасти, Як ви забудете й про світ. 17.12.1983 р. ПІД БЕРІЗКОЮ Як сиділи ми з тобою під берізкою, Вітер бив обох весь вечір, ніби різкою. Жовте листя нам під ноги осінь сипала, Та осика, як дитина, в лісі хникала. Тихо хникала вона, листям сипала, А під річкою на лузі вівця дибала І не знала, бідна вівця, і не відала, Що, як тільки підросте та, буде з’їдена. Так і ми у цьому світі доти дибаєм, Поки й нас, неначе вівцю, хтось не здибає. 11.9.1989 р. В ЦЕХУ Якось цехом йшла майстриня, Напівгола в неї спина, Став стою біля верстата І любуюсь її станом. Ну а старший криє матом: – Прийдеш ти ось по зарплату! Я ж довожу турку тому: – На свою кричи йди Тому… Щоб на цю не глянуть Мурку, То потрібно буть придурком. 2.10.1989 р. ЛЮБОВ УХОДИТЬ Я відчуваю, що любов Кудись уходить помаленьку, Немов малесеньке дитя, Яке повзе на четвереньках. Куди повзе? Саме не знає, Але повзе і поглядає.