Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
На цих словах Слизоріг легенько вклонився Герміоні. Було таке враження, що Рона взагалі біля них немає; Слизоріг на нього й не глянув.
- Я не зможу прийти, пане професоре, - відразу відмовився Гаррі. - Мушу відбувати покарання в професора Снейпа.
- Ой, лихо! - комічно скривився Слизоріг. - Лихо-лишенько, а я ж на тебе, Гаррі, розраховував! Словом, доведеться поговорити з Северусом і пояснити ситуацію; я впевнений, що переконаю його відкласти твоє покарання. Отож чекаю вас якнайшвидше!
І він метушливо побіг із зали.
- Снейпа він не переконає ніколи,-сказав Гаррі, коли Слизоріг був уже далеко. - Це покарання й так уже раз відкладалося; Снейп це зробив для Дамблдора, але для іншого він на поступки не піде.
- Краще б він погодився, бо я не хочу йти туди сама! - стривожилася Герміона; Гаррі знав, що вона мала на думці Маклаґена.
- Сумніваюся, що ти там будеш сама, Джіні він, мабуть, теж запросить, - буркнув Рон, розчарований тим, що Слизоріг його зігнорував.
Після вечері друзі повернулися до ґрифіндорської вежі. У вітальні не було де яблуку впасти, бо учні переважно вже повечеряли; втім, вільний столик знайти пощастило; Рон, у кепському гуморі після зустрічі зі Слизорогом, склав на грудях руки й насуплено розглядав стелю. Герміона потяглася по «Вечірній віщун», залишений кимось на стільці.
- Є щось нове?-поцікавився Гаррі.
- Наче нічого. - Герміона розгорнула газету й переглядала середні сторінки. - Ой, Роне, дивися, тут твій тато… з ним усе нормальної - швидко додала, бо Рон уже занепокоївся. - Тут просто пишуть, що він відвідував дім Мелфоїв.
«Цей повторний обшук помешкання смертежерів не дав відчутних результатів. Артур Візлі, голова бюро з виявлення й конфіскації фальшивих оборонних заклять та захисних предметів, сказав, що його команда діяла на підставі конфіденційної інформації».
- Ага, моєї! - зізнався Гаррі. - Я розповів йому на Кінґс-Крос про Мелфоя і ту штуку, яку він велів полагодити Борджину! Якщо вона не в них удома, отже, він проніс її з собою в Гоґвортс…
- Гаррі, та як би він це зробив? - здивовано відклала газету Герміона.-Нас же всіх обшукали, коли ми прибули.
- Справді? - вражено перепитав Гаррі. - А мене не обшукували!
- А, так, я й забула, що ти спізнився… але нас усіх Філч у вестибюлі перевірив чуйниками таємниць. Жодну темну річ приховати було неможливо, я точно знаю, що в Креба конфіскували всохлу голову. То ж бачиш - Мелфой не проніс би нічого небезпечного!
Розгубившись, Гаррі якийсь час дивився, як Джіні Візлі бавилася з карликовим пухом Арнольдом, і аж тоді знайшовся, що відповісти.
- То, може, йому прислали совою. Його мати чи ще хтось.
- Усіх сов теж перевіряють, - сказала Герміона. - Філч нам це розповів, коли тицяв, куди лише міг, ті чуйники таємниць.
Поставлений у безвихідь, Гаррі промовчав. Схоже було, що Мелфой ніяк не міг пронести до школи якусь небезпечну чи темну річ. Він з надією глянув на Рона, що сидів із складеними руками й дивився на Лаванду Браун.
- Можеш придумати, як Мелфой?…
- Ой. Гаррі, не діставай, - урвав його Рон.
- Слухай, та ми ж не винні, що Слизоріг запросив нас з Герміоною на своє дурнувате свято! Ми ж не хотіли йти, ти сам знаєш! - почав заводитися Гаррі.
- Ну, оскільки мене ні на які свята не запрошують, - звівся на ноги Рон, - то піду я, мабуть, спати.
Він побрів до дверей хлопчачої спальні, а Гаррі й Герміона дивилися йому вслід.
- Гаррі? - покликала його нова загоничка Демелза Робіне, зненацька з'явившись у нього за спиною. - Маю для тебе вістку.
- Від професора Слизорога? - з надією випростався Гаррі.
- Ні… від професора Снейпа, - сказала Демелза. Серце в Гаррі завмерло.
- Він звелів тобі прийти сьогодні о пів на дев'яту в його кабінет для відбуття покарання… е-е… незважаючи на всі на світі запрошення на вечірки. І він хотів попередити, що ти сортуватимеш для уроку настійок флоберв'яків, відділяючи зогнилих від нормальних, і ще казав, що захисні рукавиці тобі не знадобляться.
- Ясно, - суворо буркнув Гаррі. - Дуже тобі, Демелзо, вдячний.
- РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ -