Гаррі Поттер і напівкровний принц

— А те, що воно, можливо, навіть не затверджене Міністерством магії. — пояснила Герміона. — А ще, — додала вона, коли Гаррі з Роком закотили очі. — я починаю думати, що цей так званий Принц задумав щось недобре.

Гаррі з Роном обурилися.

— Це ж був жарт! — заявив Рон, витрушуючи на сосиски рештки кетчупу з пляшечки. — Звичайний жарт, Герміоно, та й годі!

— Підвішувати людей догори ногами? — не погодилася Герміона. — Хто б ото марнував заради такого час і енергію?

— Фред і Джордж, — знизав плечима Рон, — це в їхньому стилі.

— Мій тато, — додав Гаррі. Він лише зараз це згадав.

— Що? — разом перепитали Рон і Герміона.

— Мій тато користувався цим закляттям, — пояснив Гаррі. — Мені розповів Люпин.

Це була лише напівправда — насправді Гаррі бачив, як батько зачаклував цим закляттям Снейпа, але він не розповідав Ронові й Герміоні про те занурення в сито спогадів. І тут його осяяла чудова думка. Чи не міг Напівкровним Принцом бути…

— Можливо, Гаррі, твій тато ним і користувався, — сказала Герміона, — та він був не один такий. Ми бачили цілу зграю типів, що так розважалися, — якщо ти не забув. Піднімали людей у повітря. Примушували їх, заціпенілих, беззахисних, ширяти вгорі.

Гаррі витріщився на неї. Він раптом згадав, що так чинили смертежери на Кубку світу з квідичу. Рон прийшов йому на допомогу.

— То було інше, — рішуче заперечив він. — Вони ним зловживали. А для тата Гаррі то був просто жарт. Герміоно, тобі не подобається його величність Принц, — суворо вказав він їй сосискою, — бо він краще за тебе кумекає в настійках і відварах…

— Нічого подібного! — в Герміони аж щоки розпашілися. — Просто я вважаю крайньою безвідповідальністю вдаватися до заклять, не знаючи навіть, до чого вони призведуть! І не треба називати того Принца «його величність», бо я не сумніваюся, що то не титул, а дурне прізвисько, і, по-моєму, особа він не надто приємна!

— Не розумію, чому ти таке вигадала, — почав заводитися Гаррі, — та якби він хотів стати смертежером, то не називав би себе Напівкровним.

На цих словах Гаррі згадав, що його батько був чистокровцем, але він цю думку відкинув; про це він подумає пізніше…

— Смертежери не можуть бути лише чистокровцями, бо чистокровних чаклунів залишилося не так і багато, — наполягала на своєму Герміона. — Я припускаю, що більшість із них напівкровні, хоч і прикидаються чистокровцями. Вони ненавидять лише тих, хто народився маґлом, і з радістю взяли б у свої лави вас із Роном.

— Та вони мені ніколи в житті не дозволили б стати смертежером! — Рон обурено махнув виделкою, надкушена сосиска зірвалася з зубців і ляпнула Ерні Макмілана по потилиці. — Вони всю нашу сім’ю вважають зрадниками роду! Для смертежерів це ще гірше, ніж бути вродженим маґлом!

— А про мене вони просто мріють, — саркастично скривився Гаррі. — Ми були б друзяками, якби вони не хотіли мене прибити.

Рон розсміявся: Герміона — і та мимоволі видушила усмішку; але тут їх відвернула від суперечки поява Джіні.