Листи темних людей [UK]

39

Конрад Джура 1 здоровить магістра Ортуїна Грація

Прийміть мій поштивий укліп і слова сердечних почуттів до вашої персони, велебпий пане магістре. Я часто вам сповіщав, що живу тут неохоче. Певен, що сам нечистий заніс

мене сюди, і не можу ніяк звідси вибратись. До того ж нема тут такого вишуканого товариства, як у Німеччині. Люди тут ие такі товариські, і гніваються, коли хтось раз у день похмелиться, і узивають такого свинею. Не грішу тут з жінками, бо блудниці тут вимагають багато грошей, а самі вони незрівнянні. Правду кажу, жінки в Італії бридкі до знемоги, хоча й носять гарну одежу з шовку та оксамиту. Коли вони трішки постаріються, починають горбитись і ходять, неначе б мали чинити огидну людську потребу. Опріч того, вони їдять часник і через се престрашен-но смердять. Італійки чорноволосі і не такі білолиці, як німкені. На обличчі вони бліді, як смерть. А коли стрічаються рум’янощокі, то, безсумнівно, сей рум’янець неприродний, бо вони підмальовують обличчя. Ось чому мені не до вподоби тутешні жінки. Кажуть також, що шкідливо грішити тут з жінками улітку. Тоді я подумав: «У такому разі я вернуся в Німеччину, де сходитися з жінками завсі-ди годиться». Часто згадую, які у нас з вами були коханки в Девентері і як ми кепкували з того молодика, котрий також кохався у вашій полюбовниці, але вона охоче напу-дила б йому в рот. Тепер я дізнався, що ви живете з супру-жницею Йоганна Пфефферкорна, причому добропристойно, бо усе се діється потай, і вона,.подейкують, добрих звичаїв. І се похвально, коли хтось має свою коханку, надто коли сходиться з нею потай. Мені також оповідали, що Йоганп Пфефферкорн якось посперечався з вами і сказав: «Пане Ортуїне, їжте зі своєї тарілки, а мені дозвольте їсти з моєї». Ви довго не могли втямити, у чому річ, бо сей чоловік сильно дотепний і завше говорить загадковими фразами. Але один наш приятель пояснив вам сії загадкові слова таким побитом: «їжте зі своєї тарілки» — означає: «Ви спіть із своєю'жоною», «а мені дозвольте їсти з моєї тарілки» означає: «Ви не торкайтесь моєї жони, а зоставте її мені». Я попрохав одного піїта, аби він найшов сю приказку в «Приказках» Еразма. Але він мені одповів, що ие може надибати її в нього. Тоді я сказав: «Із сього, роблю висновок, що сей автор неповний». Коли я почув таке про Йоганна Пфефферкорна, то подумав, що він дуже ревнивий чоловік, якщо так чинить. Адже приказка каже: «У друзів усе має бути спільне», хоч декотрі твердять, що виняток повинні становити жони. Все ж йому не годилось було сердитись на вас, бо ж у вас нема супружииці, а з тими, котрі нічого не мають, ми зобов’язані усім ділитись. Почув я також, що ви водитеся з челядкою книговидавця