Листи темних людей [UK]

44

Петро Вормський 1 шле магістрові Ортуїну Грацію щиросерде повітання

Знаменитий муже, оскільки ви до мене дуже прихильні і вельми люб’язні, я бажаю зробити для вас усе, що в моїх силах. Ви казали мені: «О Петре, коли будете в Римі, подивіться, чи немає там нових книг, і надішліть мені декілька з них». Так ось я посилаю вам одну таку книгу, тут надруковану2. І, оскільки ви хвалений піїт, вона, сподіюсь, буде вам не без пожитку. Бо сказав мені в суді один иотар, либонь, тямущий книголюб, що книга ся є джерело цоезії, а її автор, іменований Гомером, є батько всіх піїтів;

сказав він також, що є іще інший Гомер, котрий пише грецькою мовою. Тут я озвався: «Ради чого мені здалася грецька? Латинська ліпша, бо хочу послати книгу в Німеччину магістрові Ортуїну, котрому грецька балаканина ні до чого». І спитав я його, про що пишеться в сій книзі. Він одвітив, що там мовиться про якихось людей, званих греками. Вони воювали проти інших людей, званих троянцями, про котрих я чув уже раніше. У сих-то троянців було велике місто, треки його обложили і стовбичили там цілих десять літ поспіль. Троянці подеколи чинили вилазки на них, і скипала там несусвітна січа,— рубали вони один одного так страшно, що все поле було залите кров’ю, і річка, котра там протікає, вся наповнювалася кров’ю і ставала зовсім червона, неначе не вода в ній, а справдешня кров. Гамір битви сягав аж до иеба, і один воїн метнув камінь, котрий не в спромозі були підняти двадцять чоловік, а один кінь навіть заговорив і віщував. Однак я не йму віри таким безліпицям, бо вважаю се неможливим; по правді кажучи, я не знаю, чи можна вірити сій книзі. Будьте добрі, напишуть мені вашу гадку з цього приводу. Бувайте здорові і нині, і прісно, і вовіки-віків. Писано в Римі.