Золота четвірка. Дев'ятнадцятий кілометр

Хромовані ключики стирчали в замках. Знизу шафа мала довгу шухляду, в якій бракувало ключика. Я спробував, було, її витягти, але вона виявилась замкненою.

— Це відділення для брудної білизни, — пояснила Віра Клімова, стежачи за моїми діями.

— Але вам не завадило б мати ключик від цього відділення, — зауважив Карличек, — бо інакше ви не зможете вийняти звідси навіть брудної носової хустинки.

— Ключик був! — впевнено промовила дівчина. — Значить, він у Арнольда. Я ще ніколи не чула, щоб слідчі так розмовляли.

— А скільки разів ви вже зустрічалися з ними? — чемно поцікавився Карличек.

Віра Клімова повернулася до мене, даючи зрозуміти, що вона його ігнорує.

— Я змушена стримуватись, розмовляючи з вашим колегою, — промовила вона.

— Скільки ж обновок ви встигли придбати для нової квартири? — не звертаючи уваги на її тон, запитав Карличек.

Віра прикусила нижню губу, але, мені здається, вона з більшою насолодою вкусила б Карличка.

— Це наша перша спільна покупка. Ми вибирали шафу разом.

— Вона гарна, — похвалив Карличек. — Ми спершу подумали навіть, що злодій забрав з неї ваш одяг, але потім збагнули, що в ній нічого не було. А тепер погляньте на нижню шухляду. Коли злодій зайшов до кімнати, в руках у нього була сокира. Варто йому було раз вдарити сокирою по шухляді, і замок би не витримав. Проте він цього не зробив… До речі, де ви купили цю шафу?

Дівчина спершу відповіла, що в рибній крамниці, але після того, як Карличек нагадав, що він не збирається в нею жартувати, назвала адресу празької меблевої фірми.

— А коли ви купили її?

Вона відповіла, що в той же день, як Колумб купував вітрила для свого парусника.

Тоді в розмову змушений був втрутитися я, і лише після цього Клімова сказала, що вчора минув тиждень.

Карличек ставив запитання далі:

— Тобто, в ту п'ятницю, про яку вже йшла мова?

Вона спідлоба глянула на нього і підтвердила:

— Так!

— А що сталося в понеділок? Я чекаю від вас вичерпної розповіді. В противному разі нам доведеться розмовляти в іншому місці.

— Краще поговоримо тут, — кинула вона. — На понеділок було домовлено, що шафу привезуть сюди. Ми хотіли зробити це одразу, але виявилось, що магазин на таку відстань меблів не розвозить. Нам порадили звернутися до агентства добрих послуг та Арно сказав, що привезе її в понеділок на таксі.

— Чому аж у понеділок?

— Боже мій, яке це має значення?

— Виходить, має, — пояснив Карличек. — Агентство добрих послуг бере за перевезення меблів у кілька разів дешевше, але не дає відразу машини — її треба трохи почекати. Хто поспішає, той наймає таксі. А що зробив ваш Арнольд? Він не поспішав, проте заплатив дорожче!

— В цьому немає нічого дивного, — посміхнулася Клімова. — Ми купили шафу в п'ятницю ввечері, а в понеділок вранці Арно мав одержати гроші.